На основі нових архівних даних, розкритих британською пресою, вимальовується ще більш темна картина історії нацистських концтаборів, створених на Олдерні, одному з Нормандських островів, що перебувають під владою британської корони.
Консервативна британська газета The Times отримала доступ до цього часу невідомих записів у російських архівах, складених майором Теодором Панчеффом, колишнім офіцером британської військової розвідки після звільнення окупованого нацистами острова. Записи засновані на показаннях понад 3000 свідків: колишніх в’язнів, німецьких солдатів, цивільних осіб.
Під час Другої світової війни на території Великобританії функціонував нацистський концтабір, який знаходився на острові Олдерні. Тривалий час дані про нього були засекречені. Однак нещодавно в Росії сплив таємний звіт про цей концтабір. Документу вже понад 75 років, але в британських архівах він мав лежати недоторканним до 2045-го.
Секретний звіт про табори зробив офіцер британської розвідки Теодор Панчефф. Згідно з його даними, з 1942 по 1945 рік сюди було звезено тисячі французьких євреїв, радянських військовополонених і німецьких політв’язнів.
Панчефф дійшов такого висновку, переговоривши з понад трьома тисячами свідків. Вони розповіли, як німці заради забави знущалися над євреями та росіянами: били й убивали їх, змушували їсти гнилу їжу, сміття і равликів.
В’язні надзвичайно важко по 12 годин на день сім днів на тиждень працювали на будівництві укріплень на островах. Їм давали по пів літра кави на сніданок і тарілку розведеного капустяного супу на обід та вечерю. У своєму звіті Пантчефф посилається на кількох свідків, які казали, що до 1943 року найпоширенішою причиною смерті серед ув’язнених був голод. Згідно з повідомленням, протягом перших чотирьох місяців після створення таборів 20% тих, хто потрапив сюди, загинули під час будівництва лінії прибережної оборони.
Свідки також заявили, що охоронці СС спеціально заохочували вбивства полонених, адже отримували додаткову плату або відпускну винагороду за кожних п’ятьох убитих. Зловмисники «змагалися» один з одним за ці переваги й розстрілювали в’язнів за найменші порушення, ідеться у звіті. Одна із жорстоких ігор охоронців полягала в тому, щоб кидати недопалки на землю і розстрілювати на місці тих в’язнів, які намагалися їх зловити.
За оцінками експертів, у той час на острові перебувало понад 6 тисяч осіб 27 різних національностей, і щонайменше 700 в’язнів загинули протягом згаданого періоду. Однак, на думку багатьох свідків, кількість смертей була значно більшою. Дехто заявив, що німці залишили на острові чимало незадокументованих братських могил.
Улітку 1940 року, відразу після французької капітуляції, німці окупували Нормандські острови. Вінстон Черчилль вирішив за них не боротися, тому що не надавав їм великого стратегічного значення. До приходу німців населення острова було евакуйоване до Англії. Нацисти почали будівництво трудових таборів на Олдерні в 1941 році, а до 1943-го два з них перетворили на концентраційні.
Нормандські острови залишалися окупованими до 9 травня 1945 року, останнього дня війни в Європі.
