Згідно з новим дослідженням, наскельним скульптурам із зображенням дромадерів, знайденим у Саудівській Аравії кілька років тому, може бути від 7 до 8 тисяч років.
джерело: AFP/Fayez Nureldine
Наскельні скульптури в натуральну величину, які зображують однодольних верблюдів, були виявлені на північному заході Саудівської Аравії у 2016–2017 роках, а під час дослідження у 2018-му їхній вік був оцінений у 2000 років. Природна ерозія серйозно пошкодила деякі частини малюнків.
Серія скульптур верблюдів, висічених на скелях, імовірно, належить до найстарших великомасштабних рельєфів тварин у світі. Такого висновку дійшли дослідники, які опублікували результати свого відкриття в Journal of Archaeological Science. Після виявлення в Саудівській Аравії вирізьблених на скелях величезних верблюдів учені вирішили встановити вік їхнього створення. Для цього оцінили закономірності ерозії, проаналізували сліди інструментів і дослідили кістки тварин, знайдені на цьому місці.
Скульптури розташовані на території доісторичного пам’ятника під назвою «Стоянка верблюдів». У цілому археологи виявили на скелях 21 рельєф із зображеннями верблюдів та інших тварин.
Верблюди висічені без упряжі в природному положенні. Одна зі сцен особливо незвичайна: вона фіксує зустріч дромадера та осла, яких дуже рідко зображували в наскельних творах. Раніше вчені припускали, що скульптури були створені 2000 років тому. Ця гіпотеза ґрунтувалася на їхній схожості з рельєфами зі стародавнього йорданського міста Петра. Але нове дослідження свідчить, що вік рельєфів становить від 7 до 8 тисяч років.
Визначення віку наскельних скульптур є проблематичним для дослідників. На відміну від наскельних малюнків, зразки органічної речовини часто відсутні. Наскельні зображення такого розміру також рідкісні в регіоні.
Якщо вік визначений правильно, то верблюди із Саудівської Аравії старші, ніж Стоунхендж або піраміди в Гізі. І навіть передували прирученню верблюдів, що стало поштовхом для економічного розвитку регіону. Під час їхнього створення Саудівська Аравія мала зовсім інакший вигляд, на її території знаходилися трав’янисті рівнини, а між ними – озера. Незрозуміло, навіщо були створені скульптури верблюдів, але дослідники припускають, що вони могли стати місцем зустрічі кочових племен.
Археологи також наголосили на складності виконання таких робіт тисячі років тому. Багато з рельєфів знаходяться високо над землею, а це означає, що авторам доводилося будувати риштування для їхнього створення.
У Саудівській Аравії був знайдений клинописний напис часів останнього вавилонського правителя, повідомив науково-освітній інформаційний портал Live Science.
На стародавній різьбі, зробленій на базальтовому камені 2550 років тому, був ідентифікований останній вавилонський цар – Набонід. Він тримає в руці скіпетр і зображений в оточенні чотирьох символів: змії, півмісяця, сонця та квітки. Вони, ймовірно, мають релігійне значення. Під ними 26-рядковий клинопис, який наразі намагаються розшифрувати професіонали. Напис було знайдено в Ель-Хаїті в районі Хаяль на півночі Саудівської Аравії. Це найдовший подібний напис, знайдений у королівстві на Аравійському півострові, заявила Рада з туризму та спадщини Саудівської Аравії.
Цар Набонід правив Вавилоном протягом 556–539 років до н.е. Він зайняв трон після вбивства хлопчика-царя Лабаші-Мардука. Народна легенда розповідає, що мати Лабаші-Мардука була жрицею бога місяця Сіна, якого дуже любив Набонід, проте врешті-решт останній збожеволів через свій інтерес до релігійних артефактів.
Аль-Хаїт був відомий у давнину як Фадак, і в цьому районі виявили кілька старовинних пам’яток, зокрема залишки фортеці. Вавилонська імперія простягалася від Перської затоки до Середземномор’я. На початку правління Набонід підкорив частину сучасної Саудівської Аравії й певний час жив у місті Таджма.
У пустелі Великий Нефуд у Саудівській Аравії виявили сліди людини, яким 120 тисяч років. Відбитки ніг знайшов у 2017 році Метью Стюарт з Інституту хімічної екології Макса Планка в Єні під час свого практичного дослідження для кандидатської роботи.
Scientists have discovered footprints preserved in an ancient paleolake in the western Nefud Desert of Saudi Arabia that…
Імовірно, 120 тисяч років тому невелика група Homo sapiens бродила вздовж берега стародавнього озера на території сучасної Саудівської Аравії. Люди зупинилися, щоб випити прісної води чи відстежити стада таких диких тварин, як буйволи, слони, велетенські верблюди тощо. За кілька годин відбитки висохли і врешті-решт скам’яніли, ідеться в дослідженні, опублікованому в поточному випуску Science Advances.
Можливо, люди полювали на великих ссавців, але вони не затрималися на березі озера надовго й, імовірно, продовжили свою тривалу подорож. Після виявлення давніх слідів у пустелі Нефуд науковці детально реконструювали місце знахідки в новому дослідженні.
Сьогодні внутрішні райони Аравійського півострова вкриті нескінченними сухими пустелями, які були б непридатними для життя доісторичної людини та її здобичі. Однак дослідження останнього десятиліття показали, що це не завжди було так: унаслідок природних змін клімату в цьому регіоні траплялися й більш вологі періоди, такі як останній інтергляціал, тобто міжльодовиковий період. У той час Аравія нагадувала трав’янисті степи сьогоднішніх африканських саван.
Сліди були виявлені у 2017 році під час дослідження для докторської дисертації Метью Стюарта з Інституту хімічної екології Макса Планка в Єні.
«Сліди – це унікальні типи викопних копалин, адже вони зберігають пам’ять про кілька годин або днів минулого в деталях, про які інші види скам’янілостей не дають багато інформації», – цитує Phys.org слова Стюарта, котрий знайшов відбитки на березі стародавнього озера Аль-Атар через ерозію ґрунту.
Для визначення віку стародавніх слідів використовувалось оптичне люмінесцентне датування. Це означає, що вчені націлюють світло на кварцові зерна й вимірюють кількість виділеної людськими відбитками енергії.
Лише сім із сотні слідів походять від людей, і їхні напрямок, відстань та різниця в розмірах свідчать про те, що це були дві чи три особи, які подорожували разом.
За анатомічними ознаками мандрівників можна віднести більше до сучасних людей (Homo sapiens), ніж до їхніх «двоюрідних братів» – неандертальців. До того ж у той час неандертальці були відсутні на Близькому Сході, запевняє доктор Метью Стюарт, який проводив аналіз слідів. На це також вказують висота й вага тіла, про які можна дізнатися з відбитків.
«Ми не знайшли жодного кам’яного інструмента, тож люди не оселилися на місці на тривалий час. Здається, вони прийшли сюди попити та вполювати тварин, які, можливо, також знайшли тут джерело води», – пояснив Стюарт.
Крім слідів ніг, було виявлено 233 викопні рештки організмів. Цілком імовірно, що м’ясоїдних тварин приваблювали травоїдні Аль-Атар, як це можна побачити в сьогоднішній савані.
Аравійський півострів тривалий час вважався очевидним маршрутом, яким перші представники нашого виду вийшли з Африки – через південну частину сучасної Греції й так звану область Леванте (Близький Схід Середземномор’я) – і мігрували на Близький Схід та в Євразію. Однак, згідно з новими дослідженнями, маршрути вздовж річок і озер у глибину суші також могли бути надзвичайно важливими факторами переселення перших людей.
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
