Більше сотні раніше невідомих руїн були виявлені на археологічній ділянці Гран-Паяте в Перу під час розкопок у 2022-2024 роках, повідомив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF).
Це перше велике відкриття в регіоні з 1980-х років і більш ніж удвічі збільшує кількість відомих споруд тапапохи з 26 раніше відомих.
Гран-Пахатен, що в департаменті Сан-Мартін, є найбільш значущим містом-руїною тапапохи – завдяки своїй архітектурі та розташуванню на території Національного парку Ріо-Абісео, що входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Чачапої (це слово означає «хмарний воїн» мовою кечуа) будували церемоніальні місця, розвинуті міські центри, терасові сільськогосподарські культури та скельні гробниці на висоті від 2 000 до 3 000 метрів над рівнем моря в Андах.
Доколумбова південноамериканська культура чачапо існувала між 7-м і 16-м століттями, а інки підкорили і поглинули цей народ у своїй імперії незадовго до приходу іспанців наприкінці 15-го століття.
Археологічне місце, відкрите в 1960-х роках, містить кам’яні мозаїки та споруди, прикрашені рельєфними фризами, що використовувалися для проведення церемоній. Хоча під час попередніх розкопок було виявлено кілька помітних будівель, більша частина пам’ятки була прихована під густою рослинністю, і її повний розмір, функції та дата походження залишалися тільки предметом здогадок.
Експерти WMF використовували передові технології, включаючи повітряне та ручне лазерне визначення відстані за допомогою LiDAR і фотограмметрію, щоб створити сучасну карту Гран-Пажатена.
З метою захисту унікальної та вразливої екосистеми національного парку доступ туристів до Гран-Паятена та решти території національного парку суворо обмежений.
У Художньому музеї Ліми (MALI) також відкрилася виставка, яка триватиме до 18 червня і демонструє культуру Чачапоя та останні відкриття Всесвітнього фонду дикої природи.
Археологи виявили в Помпеях надзвичайно рідкісний настінний розпис, який зображує стародавній культ містерій. У його центрі знаходиться жінка, яка проходить обряд посвяти під покровом ночі, повідомляє Live Science.
Фреска покриває три стіни великої банкетної зали, четверта – відкривається до саду. На яскраво-червоному тлі зображені численні постаті менад — жінок-послідовниць Діоніса, бога вина, — які зображені як мисливці, що несуть мечі в руках та забитих кіз на плечах. На фресці також зображені молоді сатири, напівкозли та напівлюди, які грають на флейті та здійснюють жертвопринесення вина.
У центрі фрески — старий сатир із молодою жінкою, яка збирається пройти посвяту в культ містерій Діоніса. Це стародавній культ, який сягає V до нашої ери. Він називався «таїнством», оскільки його посвята та практики трималися в таємниці від сторонніх.
Водночас фреска розкриває деякі обряди культу. Римські посвячені, ймовірно, полювали так само, як і грецькі до них. На думку вчених, містеріальні обряди відображали древній зв’язок між Діонісом та дикими тваринами.
Хоча багато аспектів містерій Діонісія були втрачені через таємність, історичні свідчення припускають, що вони включали інтенсивне використання вина та інших речовин, таких як опіум, щоб викликати у послідовників стани, подібні до трансу. Діоніс був також відомий як відроджений бог і став асоціюватися з воскресінням. Мабуть, його обіцяли тим, хто був присвячений містерії.
Єдина інша відома фреска із зображенням діонісійських обрядів була виявлена в 1909 році в будинку в передмісті Помпеїв, відомому як Вілла містерій. На цих фресках також зображені сатири, менади та жінка, що посвячується в культ при підготовці до шлюбу, але на них відсутні зображення полювання.
Але обидві фрески на тему Діоніса розкривають «дикий, неприборканий бік жінок», – заявив Габріель Цухтрігель, директор Археологічного парку Помпеї. Це той тип жінок, які «вириваються з-під чоловічого порядку, щоби вільно танцювати, ходити на полювання і їсти сире м’ясо в горах і лісах», — сказав він.
Фрески з містеріями Діонісія як на Віллі містерій, так і в нещодавно виявленому Будинку Тіаса датуються серединою першого століття до нашої ери, тобто їм було більше століття, коли 79 року нашої ери сталося виверження Везувію.
Еліта стародавніх римлян „балувала” своїх гостей розслаблюючими термальними ваннами, коли вони приїжджали, щоб насолодитися веселощами великого бенкету, як показало нове відкриття на археологічних розкопках Помпеї.
Як пише CNN, всередині житлового будинку археологи виявили один із найбільших і найскладніших термальних спа-комплексів, коли-небудь знайдених в археологічному парку.
Розкішні приміщення для купання з’єднані з чорною, вкритою фресками банкетною залою. Це означає, що приватний будинок був величезним місцем для урочистостей.
Будинок, мабуть, належав важливому члену місцевого суспільства, а банний комплекс сам по собі підходив для важливих випадків, коли власник міг забезпечити виборчий консенсус, просувати кандидатуру сім’ї чи друзів або просто демонструвати свій соціальний статус.
Зазначається, що це перегукується зі сценою з давньоримської класики Гая Петронія Арбітра „Сатирикон”, у якій на початку званої вечері багатий господар Трімалхіон і його супутники купалися, відпочивали в сауні, а потім пірнали в холодну воду.
Спа-салон Помпей, що вміщає 30 осіб, містить гарячу кімнату, теплу кімнату і холодну кімнату для охолодження, а також роздягальню з лавками.
Холодна кімната складається з перистиля або двору з портиком завдовжки 10 метрів і завширшки 10 метрів з великим басейном у центрі. Габріель Цухтрігель, директор археологічного об’єкта, сказав:
„Усе було функціонально для постановки „шоу”, у центрі якого перебував сам власник. Точно так само, як чорна зала була призначена для перенесення гостей до грецького палацу, так і перистиль з великим басейном у центрі та прилеглим спа-комплексом мали функцію створення обстановки грецької гімназії, яка була ще більше підкреслена спортивними сценами, доданими пізніше. І тому глядачі, вдячні та голодні, зі щирим захопленням аплодували б шоу, організованому господарем, і після вечора в його „гімназії” говорили б про нього ще довго”.
Зазначається, що це відкриття є частиною розкопок у регіоні похованого міста, де також було знайдено пекарню, реконструкцію будинку та кімнати, прикрашені складними малюнками.
Три тисячі років тому на кордоні між Близьким Сходом і євразійськими степами з’явилася низка укріплень. Дманісіс-гора на півдні Кавказьких гір, на території сучасної Грузії, була однією з них. Від цивілізації, яка побудувала ці споруди, не залишилося майже нічого. Але дослідники з британського Кренфілдського університету знайшли тут перемальовані місцеві карти і трохи інформації про історію бронзового віку.
З 2018 року археологи з Кренфілда працюють над розкопками фортеці Дманісіс-гора, побудованої між 1500 і 500 роками до нашої ери. Одразу стало зрозуміло, що вони досліджують центр твердині, оточений внутрішньою оборонною стіною. Судячи із залишків руїн, навколо фортеці була й зовнішня стіна.
Наскільки великою могла бути зовнішня частина Дманісіс-гори залишалося невідомим, поки археологи не отримали аерофотознімки. Порівняння близько 11 000 зображень, зроблених за допомогою дронів DJI Phantom 4 RTK, та розсекречених у 2013 році шпигунських фотографій часів «холодної війни» принесло кілька серйозних сюрпризів. Виявилося, що по периметру знаходилася кілометрова стіна. Дослідники не лише відтворили її топографічну модель, але й виявили невідомі раніше поховання.
Стіни завтовшки два метри були побудовані з каменів, складених без розчину. Використане каміння і техніка будівництва свідчать про те, що внутрішні та зовнішні стіни зводилися одночасно.
На зовнішній території фортеці було знайдено мало артефактів. Причина в тому, що ця ділянка була незаселеною й будівельники рано покинули твердиню або її мешканці-скотарі зупинялися там лише тимчасово, залежно від сезону.
За словами Натаніеля Ерб-Сатулло, автора дослідження, жодне з цих пояснень не є дуже переконливим, якщо брати до уваги зусилля, необхідні для будівництва фортеці. Науковець зазначає, що подальші дослідження повинні пролити світло, зокрема, на кількість населення на довколишніх територіях, пересування стад та сільськогосподарську діяльність, яка там велася.
Місто під назвою Валеріана було виявлене за допомогою новітніх технологій дистанційного зондування.
Величезне місто майя було виявлене археологами після його зникнення, повідомляє науковийжурналAntiquity. Місто, яке включає піраміди, спортивні майданчики, квартали та амфітеатри, а також сполучні дороги, було знайдене в південно-східному мексиканському штаті Кампече за допомогою лазерної зйомки під назвою Lidar, яка дозволяє наносити на карту об’єкти, поховані під рослинністю, і отримало назву Valeriana.
Лідарна зйомка – це метод дистанційного зондування, який випромінює тисячі лазерних імпульсів з літака і мапує об’єкти під землею на основі часу, необхідного для повернення сигналу. Археологи вважають, що після Калакмуля Валеріана є другим за величиною містом майя у стародавній Латинській Америці.
Команда археологів випадково виявила загалом три місця – розміром зі столицю Шотландії Единбург – коли один з археологів, Люк Олд-Томас, аспірант Тулейнського університету в США, переглядав дані в інтернеті. Обробляючи дані, він помітив місто, яке процвітало між 750 і 850 роками до н.е. і на піку свого розвитку налічувало від 30 000 до 50 000 мешканців, що більше, ніж кількість людей, які живуть у цьому регіоні сьогодні.
Валеріана має «столичні характеристики», але за щільністю забудови поступається лише Калакмулу, розташованому за 100 км. Але фотографій втраченого міста, принаймні відомих, немає, бо, як кажуть археологи, «там ніхто ніколи не був», хоча місцеві жителі могли підозрювати, що під курганами лежать руїни.
Місто, площею близько 16,6 квадратних кілометрів, мало два великі центри з великими будівлями на відстані близько двох кілометрів один від одного, що були з’єднані меншими будинками і дорогами. Наприклад, тут було велике водосховище і спортивний майданчик, де люди могли грати в стародавню гру з м’ячем. Загалом команда археологів знайшла на досліджуваних ділянках 6 764 будівлі різного розміру. Аульд-Томас та його колеги назвали місто Валеріаною на честь лагуни, що знаходиться неподалік.
Знахідка допоможе змінити уявлення західних фахівців про те, що тропіки – це «місце, де цивілізації гинуть», – каже професор Марчелло Кануто, один з керівників дослідження.
Професор стаерджує, що ця частина світу була домівкою для багатих і складних культур. Що стало причиною руйнування міста, поки що не зрозуміло, але археологи вважають, що основним фактором могла бути зміна клімату.
Кануто каже, що в майбутньому може бути виявлено більше подібних міст, оскільки лідар революціонізував спосіб картографування археологами рослинних територій, таких як тропіки, відкриваючи світ втрачених цивілізацій.
У каменоломні в Лінкольнширі виявлено давні поселення та докази сільськогосподарської діяльності. Знахідки включають кераміку, кістки тварин та зразки насіння, що датуються від неоліту до саксонського періоду.
Вченими у ході археологічних розкопок у каменоломні в Лінкольнширі (Велика Британія) були знайдені поселення і докази сільськогосподарської діяльності людей, які жили тут близько 6000 років тому.
Про це повідомляє ВВС.
Зазначається, що під час розкопок кар’єру West Deeping вчені виявили римське поселення, а також знахідки доби неоліту та бронзового віку. Найдавніші артефакти включали кераміку, яку використовували для приготування їжі.
Це місце відноситься не лише до неоліту, бронзової доби чи римської доби, у нас є всі періоди аж до саксонського 6-го століття. Усі ці періоди представлені, і кожен має гарну історію. Це дуже захоплює
– повідомила керівниця проєкту Кембриджського археологічного відділу Ханна Барретт.
Докази відносяться до пізнього періоду неоліту, включаючи „найбільше зібрання” кераміки, коли-небудь знайдене в Східній Англії або Східному Мідлендсі. Крім того, експерти знайшли кістки тварин і зразки насіння та зерна.
Під час масштабних розкопок у Бюкке, на північному заході Угорщини, археологи виявили унікальну колекцію бронзових і залізних предметів віком близько 2700 років.
Скарб, імовірно похований під час облоги стародавнього села, містить ювелірні вироби та елементи кінської збруї.
Дослідники пов’язують знахідку з культурами південно-східної Європи, зокрема Балканського регіону. Це відкриття проливає нове світло на життя стародавніх жителів регіону, їхні торговельні зв’язки та військові зіткнення.
У проєкті взяли участь науковці з різних університетів, а також фахівці національного парку Бюкк. Спільними зусиллями вдалося не тільки виявити цінні артефакти, а й створити детальну картину життя стародавнього села.
Археологи за останні пів року розкопали понад 50 скелетів вікінгів, які збереглися в гарному стані. Знахідки дали рідкісну інформацію про спосіб життя та подорожі тогочасного мореплавного суспільства.
Скелети настільки добре збереглися, що археологи вірять: зможуть взяти зразки ДНК для наукового аналізу. Він може показати, чи були деякі з похованих вікінгів пов’язані — раніше такі дослідження не проводили. Також науковці зможуть дізнатися більше про загальний стан здоров’я, дієту та походження похованих.
«Буде неймовірно захопливо дізнатися, звідки прийшли ці люди і чи були тут поховані одні й ті самі родини в кількох поколіннях», — сказала доцентка Орхуського університету в Данії Сара Круа.
Одну з жінок поховали в корпусі фургона, у якому, імовірно, вона подорожувала. Її поховали разом із скляними бусами, залізним ключем, ножем з ручкою зі срібною ниткою та невеликим осколком скла, який, можливо, служив амулетом. Біля фургона також стояла оздоблена дерев’яна скриня — археологи не знають, що було всередині.
Серед поховань також знайшли скелети з прикрасами, зокрема, з спеціальною пряжкою, металевим кільцем на шиї, червоною скляною кулькою, що висить на шнурі.
Археологи кажуть, що такі особливості свідчать про те, що деякі зі знайдених вікінгів мали високе становище в суспільстві.
У північно-західному Перу археологи виявили руїни 5000-річного церемоніального храму та людські рештки під піщаною дюною. Знахідка розташована в районі Занья і є частиною археологічного комплексу Лос Паредонес де ла Отра Банда — Лас Анімас.
Розкопки, що розпочалися 3 червня, розкрили залишки стін багатоповерхового храму. Між стінами дослідники знайшли скелети трьох дорослих людей. Поховання містять загорнуті в тканину підношення, що може свідчити про жертовні ритуали на цьому місці.
«Ми, ймовірно, досліджуємо 5000-річний релігійний комплекс в археологічному просторі, окресленому стінами з глини. Тут є те, що могло бути центральними сходами, якими підіймалися до своєрідної сцени в центральній частині», — зазначив Луїс Армандо Муро Іноньян, керівник археологічного проєкту культурних ландшафтів Укупе — долини Занья.
Стіни прикрашені складними фризами із зображеннями людського тіла з пташиною головою, котячими рисами та кігтями рептилії. Верхні частини стін покривала «тонка штукатурка з мальовничим рисунком».
Дослідники також виявили пам’ятку, що датується 600–700 роками нашої ери, періодом культури Моче в Перу. Моче, відомі своїми величними храмами та вишуканими витворами мистецтва, зокрема керамічними келихами у формі людських голів, практикували людські жертвоприношення. Команда також ідентифікувала поховання дитини 5–6 років, яке відбулося значно пізніше.
Під час розкопок знайшли 94 срібні та бронзові монети, датовані між 221 і 354 роками нашої ери.
Під час розкопок громадської будівлі в місті Лод (Ізраїль) археологи знайшли скарб монет,що датуються останнім повстанням євреїв проти римського панування. Про це повідомляє Live Science.
Вони були заховані у фундаменті пізнього римсько-ранньовізантійського періоду, що дивом зберігся.
Незважаючи на те, що будівля „зазнала серйозних руйнувань” під час єврейського повстання, її вцілілий фундамент захистив 94 срібні та бронзові монети, датовані 221-354 роками нашої ери.
Археологи припускають, що повстанці навмисно сховали скарб, але сподівалися повернутися за ним.
„Ця зруйнована до самого фундаменту будівля є чітким свідченням того, що повстання було силоміць придушене. Для цього застосовували насильство та жорстокість. З талмудичних писань відомо, що Лод був найважливішим [єврейським] центром після знищення Другого храму в Єрусалимі”, – розповів археолог IAA Шахар Кріспін.
Окрім монет, дослідники знайшли кам’яні та мармурові артефакти, що містять грецькі, івритські та латинські написи. В одному з них згадується ім’я „єврея з родини священика”.
Однак незрозуміло, як євреї використовували будівлю до того, як вона була зруйнована під час повстання.
„Важко визначити, чи служила ця чудова будівля синагогою, навчальним залом, місцем для зборів старійшин або й виконувала всі ці функції одночасно”, – сказав професор і голова IAA Джошуа Шварц.
