Археологи за останні пів року розкопали понад 50 скелетів вікінгів, які збереглися в гарному стані. Знахідки дали рідкісну інформацію про спосіб життя та подорожі тогочасного мореплавного суспільства.
Скелети настільки добре збереглися, що археологи вірять: зможуть взяти зразки ДНК для наукового аналізу. Він може показати, чи були деякі з похованих вікінгів пов’язані — раніше такі дослідження не проводили. Також науковці зможуть дізнатися більше про загальний стан здоров’я, дієту та походження похованих.
«Буде неймовірно захопливо дізнатися, звідки прийшли ці люди і чи були тут поховані одні й ті самі родини в кількох поколіннях», — сказала доцентка Орхуського університету в Данії Сара Круа.
Одну з жінок поховали в корпусі фургона, у якому, імовірно, вона подорожувала. Її поховали разом із скляними бусами, залізним ключем, ножем з ручкою зі срібною ниткою та невеликим осколком скла, який, можливо, служив амулетом. Біля фургона також стояла оздоблена дерев’яна скриня — археологи не знають, що було всередині.
Серед поховань також знайшли скелети з прикрасами, зокрема, з спеціальною пряжкою, металевим кільцем на шиї, червоною скляною кулькою, що висить на шнурі.
Археологи кажуть, що такі особливості свідчать про те, що деякі зі знайдених вікінгів мали високе становище в суспільстві.
Під час дослідження Еммерлева, приходу в Південній Ютландії, металошукач-любитель Ларс Нільсен виявив унікальну золоту каблучку, датовану п’ятим або шостим століттям.
Цей предмет, прикрашений червоним напівдорогоцінним каменем, викликав інтерес серед дослідників. Вони вважають, що артефакт пов’язаний із раніше невідомою королівською родиною франкської держави.
Кірстін Поммергор, археолог і куратор Національного музею Данії, наголосила, що це сенсаційне відкриття не тільки відкриває нову главу в історії Еммерлева, а й пов’язує його з великими європейськими центрами давнини.
Дослідники припускають, що перстень, можливо, належав доньці франкського принца, а до Данії він потрапив як її придане після укладення шлюбу з місцевим правителем. Також можливо, що прикраса була подарунком дипломату або торговцю.
Унікальність персня проявляється в його неймовірній для того часу майстерності виконання. На ньому присутні добре виконані спіралі та трилисті візерунки, характерні для франкського стилю. Червоний камінь, вставлений у каблучку, є символом влади, що натякає на її королівське походження.
Можливість того, що князівська сім’я Еммерлева контролювала важливі торгові маршрути в районі, від Рібе до Хедебю, свідчить про її значущість в історії регіону. Це відкриття проливає світло на раніше невідомі аспекти життя і культури скандинавів цього часу.
У Данії на острові Фюн археологи знайшли 8-сантиметровий залізний ніж, якому близько 2 000 років. На ньому вигравіюваний рунічний напис.
За словами дослідників, знахідка містить алфавіт найдавнішої писемності Данії, пише The Guardian.
Ніж виявили поблизу міста Оденсе в могилі під поховальною урною.
На ньому розгледіли п’ять символів, кожен заввишки близько 0,5 сантиметра, які складають слово hirila, що в перекладі з давньоскандинавської мови означає „маленький меч”, кажуть дослідники.
Зазначається, що ніж разом із кістяним гребінцем, який знайшли у 1865 році, є найдавнішими рунами, коли-небудь виявленими в Данії.
За словами автора дослідження та археолога Якоба Бонде, побачити слово на ножі вдалося не одразу.
„Це як отримати записку з того світу, з минулого. Для нас це надзвичайна знахідка, яка дещо говорить про розвиток найдавнішої скандинавської мови”, – каже Бонде.
Дослідники припускають, що власником ножа могла бути людина з високим статусом у суспільстві.
Рунологиня з Національного музею Данії Лісбет Імер зазначила, що знахідка може допомогти дізнатися більше про історію країни.
„Дуже рідко можна знайти руни такого віку, як на цьому ножі. Це дає нам унікальну можливість отримати більше знань про найдавнішу писемність Данії, а отже, і про мову, якою розмовляли за часів залізного віку.
У той період вміння читати й писати не було особливо поширеним. Вважається, що на початку рунічної історії, люди, які вміли писати, складали невелику інтелектуальну еліту”, – додала Лісбет Імер.
