За результатами опитування з’ясувалося, що більшість (85%) українців вважають державну політику у сфері історичної пам’яті необхідною. Водночас 55% вважають, що держава недостатньо займається історичною пам’яттю.
69% дорослих українців відчули зростання інтересу до історії своєї країни за останній рік. Про це свідчать дані опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).
Більшість опитаних мають позитивне ставлення до українських історичних постатей, які грали роль у становленні нації та держави, і різко негативно сприймають російських чи радянських політичних лідерів і діячів.
[type] => post
[excerpt] => За результатами опитування з'ясувалося, що більшість (85%) українців вважають державну політику у сфері історичної пам'яті необхідною. Водночас 55% вважають, що держава недостатньо займається історичною пам'яттю.
[autID] => 2
[date] => Array
(
[created] => 1679736240
[modified] => 1679692917
)
[title] => Майже 70% українців стали більше цікавитися історією за останній рік, — опитування
[url] => https://history.karpat.in.ua/?p=3841&lang=uk
[status] => publish
[translations] => Array
(
[hu] => 3849
[uk] => 3841
)
[aut] => zlata
[lang] => uk
[image_id] => 3842
[image] => Array
(
[id] => 3842
[original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/7f65c29a-31124eb55c52697e13ac52a0dcaca7ab.png
[original_lng] => 115681
[original_w] => 740
[original_h] => 375
[sizes] => Array
(
[thumbnail] => Array
(
[url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/7f65c29a-31124eb55c52697e13ac52a0dcaca7ab-150x150.png
[width] => 150
[height] => 150
)
[medium] => Array
(
[url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/7f65c29a-31124eb55c52697e13ac52a0dcaca7ab-300x152.png
[width] => 300
[height] => 152
)
[medium_large] => Array
(
[url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/7f65c29a-31124eb55c52697e13ac52a0dcaca7ab.png
[width] => 740
[height] => 375
)
[large] => Array
(
[url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/7f65c29a-31124eb55c52697e13ac52a0dcaca7ab.png
[width] => 740
[height] => 375
)
[1536x1536] => Array
(
[url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/7f65c29a-31124eb55c52697e13ac52a0dcaca7ab.png
[width] => 740
[height] => 375
)
[2048x2048] => Array
(
[url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/7f65c29a-31124eb55c52697e13ac52a0dcaca7ab.png
[width] => 740
[height] => 375
)
[full] => Array
(
[url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2023/03/7f65c29a-31124eb55c52697e13ac52a0dcaca7ab.png
[width] => 740
[height] => 375
)
)
)
[video] =>
[comments_count] => 0
[domain] => Array
(
[hid] => history
[color] => brown
[title] => Історія
)
[_edit_lock] => 1679685717:2
[_thumbnail_id] => 3842
[_edit_last] => 2
[translation_required] => 2
[views_count] => 4816
[_oembed_d24e160f6cb6b5ddfa67706b747dd8b1] =>
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
В Ізраїлі виявили найстаріші останки предків людини віком 1,5 мільйона років, повідомив Walla. Хребці, знайдені в Овадії, по-новому висвітлюють історію розселення древніх предків людини в Азії та Європі.
Палеоантропологи виявили серед знахідок з левантійського пам’ятника Убейдія людський хребець, який належав дитині, що жила близько 1,5 мільйона років тому. На думку вчених, скам’янілість найбільше подібна на останки так званого «хлопчика з Туркани», який жив у Східній Африці близько 1,5–1,8 мільйона років тому. Схоже, ця знахідка свідчить про два виходи з Африки в епоху раннього плейстоцену. Результати дослідження були опубліковані в журналі Scientific Reports.
Первісний вихід древніх людей з Африки до Євразії – одне з важливих питань палеоантропології та археології. На сьогодні вважається, що перші люди прямоходячі (Homo erectus) або працюючі (H. ergaster) мігрували з Африки близько двох мільйонів років тому. Підставою для такого твердження є знахідки в місцезнаходженні Дманісі (Грузія), де археологи виявили тисячі кам’яних знарядь та останки кількох гомінінів, які дісталися Кавказу близько 1,8 мільйона років тому. Крім того, відповідні за віком останки людей були знайдені на острові Ява, а також у Китаї, де розкопали скам’янілості віком 1,5–1,7 мільйона років.
В Ізраїлі ще в 1960-х археологи виявили відкрите місцезнаходження, що отримало назву Убейдія. Це один із найдавніших пам’ятників Ашеля, який знаходиться поза Африкою. За роки робіт тут було знайдено численні останки фауни, кам’яні знаряддя, зокрема чопери, рубила, скребки й піки, а також фрагменти скроневої та тім’яної кісток і зуб, які, ймовірно, належали H. erectus або H. ergaster. Учені оцінюють вік найдавніших знарядь у 1,3–1,5 мільйона років, але отримати надійне датування людських останків не вдалося.
Хребець було виявлено ще 1966 року в доісторичному поселенні Убайдія, розташованому в долині річки Йордан на південь від Галілейського моря на північному сході Ізраїлю.
Алон Бараш (Alon Barash) з Університету Бар-Ілана разом з ученими з Австралії, Ізраїлю, Іспанії та США повторно досліджував фауністичні матеріали, знайдені під час розкопок Убейдії. Працюючи із знахідками епохи раннього плейстоцену палеоантропологи виявили хребець (UB-10749), схожий на останки гомініна.
Науковці вважають, що він належав дитині, яка померла у віці від 6 до 12 років. За їхніми розрахунками, на момент смерті її зріст становив близько 155 см, тобто вона була досить високою для свого віку, а її вага сягала приблизно 45–50 кг. Учені не знайшли на хребці жодних патологій чи порушень, наприклад, спричинених остеоартритом, міжхребцевою грижею, спондильозом або туберкульозом.
Дослідники дійшли висновку, що хребець належав великому гомініну, схожому на східноафриканських людей раннього плейстоцену. Вік цієї знахідки – близько 1,5 мільйона років. Таким чином скам’янілість являє собою найдавніші останки людини, виявлені в Левантійському коридорі. На думку палеоантропологів, цей індивід належав до популяції гомінінів, відмінної від тієї, останки якої знайшли на пам’ятнику Дманісі. На це вказують менші розміри тіла останніх, а також інші види кам’яних знарядь та місце існування. Крім того, люди з Дманісі жили приблизно на 200–300 тисяч років раніше. Схоже, це свідчить про два різні виходи людей з Африки в епоху раннього плейстоцену.
900-year-old Crusader sword found by scuba diver off Israel’s coast Blade spotted among pottery and metal anchors in anchorage used as early as 4,000 years agohttps://t.co/XYjEUQKcVh
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
900-year-old Crusader sword found by scuba diver off Israel’s coast Blade spotted among pottery and metal anchors in anchorage used as early as 4,000 years agohttps://t.co/XYjEUQKcVh
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
Із величезним запасом ентузіазму та бажанням глибше пізнати історію, історичні реконструктори з кількох міст України крокують закарпатськими стежками.
Прямують до Бункера Лінії Арпада – найбільшого в державі із часів Другої Світової війни. Розташований у с. Верхня Грабівниця на Воловеччині. До речі, це унікальна історична пам’ятка України – майже кілометр підземних тунелів, які побудували угорці для захисту Карпат від військ Радянської Армії.
[type] => post
[excerpt] => Із величезним запасом ентузіазму та бажанням глибше пізнати історію, історичні реконструктори з кількох міст України крокують закарпатськими стежками.
[autID] => 2
[date] => Array
(
[created] => 1609957274
[modified] => 1609952353
)
[title] => На Закарпатті відбувається історична реконструкція: ентузіасти прямують до «Лінії Арпада». ВІДЕО
[url] => https://history.karpat.in.ua/?p=1603&lang=uk
[status] => publish
[translations] => Array
(
[uk] => 1603
)
[aut] => zlata
[lang] => uk
[image_id] =>
[video] =>
[comments_count] => 0
[domain] => Array
(
[hid] => history
[color] => brown
[title] => Історія
)
[_edit_lock] => 1609945153:2
[_oembed_2fb53d4bf89f1209abca9c235da6fec6] =>
[_oembed_time_2fb53d4bf89f1209abca9c235da6fec6] => 1609945065
[_edit_last] => 2
[views_count] => 10814
[_ukrnet_feed_include] => 1
[_oembed_d24e160f6cb6b5ddfa67706b747dd8b1] =>
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Археологи розкопали нову частину ацтекської вежі з черепів у Мехіко, передає BBC.
У повідомленні Мексиканського національного інституту антропології та історії (INAH) ідеться, що археологи знайшли ще 119 черепів. На думку спеціалістів, вони належали молодим чоловікам-воїнам. Але пізніше з’ясувалося, що там були також решки кісток жінок та дітей.
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Уперше вежу Вей Цомпатлі виявили у 2015 році під час реставрації старовинної будівлі в центрі столиці. Як зазначають археологи, конструкція була жертовником у святилищі ацтекського бога сонця та війни – Уіцилопочтлі, національного бога ацтеків, покровителя міста Теночтітлан, повідомляє BBC.
Ацтеки населяли значну частину центральної території сучасної Мексики та мали свою державу в XIV–XVI ст. Їхня цивілізація була завойована іспанськими конкістадорами, які на чолі з Ернаном Кортесом захопили столицю ацтеків Теночтітлан (нині Мехіко) в 1521 році.
Наразі відомо, що вежа з черепів наводила жах на солдатів, котрі прибули на американський континент разом із конкістадорами.
«Вей Цомпатлі, без сумніву, є однією з найбільш дивовижних археологічних знахідок у Мексиці за останні роки», – вважає міністр культури країни Алехандра Фраусто. Археологи встановили, що вежа діаметром 4,7 метра побудована орієнтовно в 1486–1503 роках.
Раніше вчені думали, що вона зроблена лише з черепів убитих ацтеками ворогів, але згодом у ній знайшли рештки кісток дітей та жінок. Тож, очевидно, Вей Цомпатлі була жертовником.
«Хоча ми не можемо точно сказати, як багато з них були воїнами, можливо, якусь частину захопили для принесення в жертву», – каже археолог Рауль Баррера.
«Вони стали частиною сакральної жертви, дарами богам або навіть самі стали символами богів», – додала науковець.
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
У Чехії чоловік вирушив до лісу по гриби, проте знайшов набагато ціннішу річ: 3300-річний древній меч та бронзову сокиру. Побачивши знахідки, археологи вирішили дослідити територію, яка досі не вважалася цінним археологічним об’єктом.
Роман Новак вирушив збирати гриби на лісистий схил неподалік свого будинку в східній частині регіону Єсенічко після дощового весняного дня. Однак, оглядаючи землю, він помітив дивну річ, об яку ледь не спіткнувся.
«Я побачив дивний шматок металу, що стирчав з-під каменів, – розповів Роман Новак в інтерв’ю «Радіо Прага», яке наводить науковий портал LiveScience. – Я копнув його ногою і виявив, що це не що інше, як клинок, частина меча; тоді я почав копати далі й натрапив ще й на бронзову сокиру.
Древній меч вражає своїм зовнішнім виглядом: його рукоять хитромудро прикрашена вигравіруваними колами і знаками у формі півмісяця. Лезо меча є зламаним біля рукояті, але в іншому зброя не пошкоджена.
Чоловік негайно повідомив про знахідку археологів, і співробітники Сілезького музею із сусіднього регіону виконали кілька аналізів артефактів, включаючи тести їх хімічного складу, і рентгенівське сканування, щоб виявити внутрішні структури. Вони встановили, що багато прикрашений бронзовий меч був виготовлений у бронзовому столітті в Північній Європі та найбільше подібний до меча «Весбю» (Väsby), який названий так на честь міста в Швеції, де був знайдений найперший подібний зразок.
Типи металів, використаних у мечі, вказують на те, що він, імовірно, був виготовлений за межами регіону, де був знайдений, водночас бронзова сокира може бути місцевого виробництва.
«Зараз ми ретельно вивчаємо це місце і шукаємо інші можливі артефакти, – розповів Іржі Ючелка (Jiří Juchelka), археолог музею. – Це місце знаходиться далеко від тогочасних міст і відомих доісторичних поселень, в «археологічно маргінальній» області, звідки не надходило повідомлень про інші знахідки».
Рентгенівські промені показали частково порожнисту структуру і бульбашки повітря по всьому мечу, що стало результатом способу його виготовлення. Найбільш поширена техніка виготовлення мечів у той час полягала в заливці розплавленої бронзи у форму. За словами дослідників, бульбашки повітря свідчать про те, що меч був не міцним, тому, можливо, він використовувався в церемоніях, а не в боях.
Археологи поки не можуть відповісти на питання, як меч і сокира виявилися разом у чеському лісі.
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Після винаходу грамофона в 1888 році й до кінця 1970-х вінілові платівки були найпопулярнішим музичним носієм. Процес постійно вдосконалювався, і після того як у 1948 році завдяки Петеру Каролі Гольдмарку, який мав угорське походження, народилася платівка з відтиснутою спіральною борозенкою, протягом наступних трьох десятиліть вінілові програвачі повністю домінували в музичній індустрії.
Саме згаданий період ХХ століття був дуже важливим для цього сектору. Тоді дешевий програвач (у простонародді «вертушка», – ред.) став доступним для широких мас, і, звичайно ж, саме в той час з’явилися перші справжні поп- і рок-зірки. Аналогові носії звукових даних, тобто вінілові платівки, випускалися та продавалися мільйонними тиражами. Не буде перебільшенням сказати, що майже в кожному домогосподарстві було принаймні кілька таких чорних дисків. Цей формат вважався дуже популярним і в Східній Європі.
Золотий вік вінілу тривав до кінця 70-х. У 1979 році з’явився Walkman, який за лічені хвилини перевернув усе з ніг на голову, а в 1982-му відбувся «черговий переворот» – вийшов компакт-диск (CD), і ці два винаходити менш ніж за десятиліття поставили хрест на кар’єрі вінілу. Продажі різко впали, великі виробники один за одним закривали свої заводи, і до 1990 року платівки стали фактично вмираючою технологією.
Наступні півтора десятиліття ознаменувалися повільною агонією. Протягом цього періоду лише фанатичні колекціонери, одержимі аудіофіли та ді-джеї не дозволили платівкам канути у вічність. Завдяки їм у той непростий час виконавці також випускали чорні вінілові диски, але в дуже обмеженій кількості. Коли на рубежі тисячоліть – на початку нульових з’явилися перші цифрові стрімінг-платформи, а скачування та обмін файлами стали повсякденним явищем, усі думали, що вінілові платівки назавжди залишилися в минулому. Тоді справді існувала велика ймовірність, що радикальне зниження попиту на фізичні носії остаточно покінчить з найпопулярнішим музичним форматом 60-х – середини 80-х. Але цього не сталося. У 2007 році вінілова платівка несподівано знову стала «крутою» в субкультурах західноєвропейських та американських міст. Ця тенденція розпочалася з андеграунду й незабаром потрапила в мейнстрім. До 2010 року було продано безпрецедентну до 1990-го кількість вінілу. У наступні роки продажі платівок неухильно зростали. Технологічна галузь теж відреагувала на такий поворот подій.
У конкурсі «вертушок» узяли участь великі виробники, зокрема Technics, які, зважаючи на злет інтересу, повернулися до цього сегменту. Наприклад, Sony або Neubilt через десятиліття створили нові заводи для випуску вінілових платівок. Так, у 2015 році кількість проданих платівок зросла на 52% порівняно з попереднім. Це означало, що за один рік було продано половину тієї кількості платівок, що в період із 1990-го по 2007-й.
Багато хто очікував, що ця тенденція невдовзі піде на спад і відродження вінілу буде лише скороминущим спалахом. Однак це також виявилося помилковою думкою. Відродження вінілу триває вже понад десятиліття, а в першій половині 2020-го сталося те, чого не спостерігалося із середини 1980-х років: у цей період у США вінілові платівки продавалися дорожче, ніж компакт-диски. До того ж люди купили вінілу на 232 мільйони доларів, тоді як компакт-дисків – усього на 130 мільйонів доларів. Блискучі чорні диски, до речі, становили 70% усього ринку фізичних носіїв, тому можна впевнено стверджувати, що цьогоріч вони також домінуватимуть у цьому секторі. Катастрофічну «неефективність» CD багато хто пояснює коронавірусом. Тобто люди в цій галузі також звернулися до інтернет-рішень. Однак цьому суперечить той факт, що продажі вінілу зросли і 2020-го.
У будь-якому разі фактом залишається те, що на ринку домінує онлайн-стрімінг. Його прибуток за перші шість місяців цього року сягнув 4,8 млрд доларів, тобто 85% загального доходу.
Багато людей не розуміють, що може стояти за відродженням вінілових платівок, оскільки ці носії є великими, делікатними та непростими у використанні. І останнє, але не менш важливе: вони значно дорожчі, ніж компакт-диски або цифрові альбоми. Однак успіх цього формату можна пояснити низкою причин.
Виросло покоління, яке раніше не стикалося з блискучими чорними платівками, для якого колекціонування і прослуховування музики на вінілі не «застаріле» й «допотопне» заняття, а навпаки, нове та захоплююче хобі. У перший період «вінілового ренесансу», тобто з 2007 по 2010 рік, це було одним із основних факторів збільшення попиту. Немає про що сперечатися – вініл став модним. Новою платівкою можна було похизуватися в соціальних колах, а обмін записами став подією, з’явитися на яку вважалося престижним. Крім того, часто траплялося, що вініл купували люди, котрі вдома навіть не мали програвача. І з цього також випливає, що відродження вінілу відбулося насамперед завдяки молоді, що раніше здавалося немислимим.
Вініл, на відміну від компакт-дисків або файлів, базується на аналоговій технології. Як наслідок, багато хто впевнений, що якість звуку платівок набагато краща за ту, яку пропонують конкуренти – CD або FLAC-файли. У чому ж причина? Річ саме в якості звуку. Це той самий «теплий ламповий» звук, про який твердять аудіофіли і на який намагаються орієнтуватися бренди, що виробляють музичне обладнання. Описати його складно, але той, хто слухав вінілові пластинки, розуміє, про що йдеться. Звук більш соковитий, насичений, унікальний, відрізняється від електронних записів «живим» звучанням.
Важливим аспектом є й те, що багато людей люблять вінілові платівки, бо їм подобається брати їх у руки, доглядати за ними, відчувати їхній запах. Крім того, великі обкладинки-конверти виглядають набагато краще, ніж буклети компакт-дисків, укладені в пластиковий футляр. Відіграє роль також своєрідний ритуал, коли колекціонер кладе чорну платівку на диск «вертушки», вирівнює тонарм і запускає відтворення. Це справді унікальне, незрівнянне відчуття, яке підтверджується нашим власним досвідом. Ще один бал на користь вінілу приносить те, що саме цей ритуал є справжнім прослуховуванням музики, адже коли ви кладете платівку, сідаєте, слухаєте, потім перевертаєте на інший бік, саме тоді ви по-справжньому віддаєтеся музиці, на якийсь час забуваючи про навколишній невгамовний світ.
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Згідно з аналізом скелетів, насильство та криваві сутички відігравали важливу роль у житті кочівників, які тут мешкали.
Республіка Тува на півдні Сибіру була заселена воїнами-кочівниками, котрі, на думку археологів, належали до так званої культури кокелів. Історичні документи описують їх як жорстоку групу, що часто грабувала громади, які осіли на сусідніх територіях.
На місці археологічних розкопок під назвою Туннунг-1 дослідник та співробітник Бернського університету Джино Каспарі (Gino Caspari) виявив 87 скелетів, які датуються ІІ–ІV століттями. Кочівники сибірських степів ховали тут своїх померлих біля одного з ранніх скіфських курганів. На кількох кісткових рештках було виявлено сліди насильства.
Швейцарсько-російська дослідницька група провела детальний аналіз пошкоджень, знайдених на кістках. Згідно з ним, чверть жертв втратили життя внаслідок насильства, ідеться в статті про роботу експертів в американському науковому журналі (American Journal of Physical Anthropology).
Більшість потерпілих загинули в рукопашному бою, у багатьох випадках вони були обезголовлені. Серед жертв знайшли також дітей та жінок. Ученим вдалося з’ясувати, що багато людей, імовірно, були скальповані на полі бою і їм перерізали горло. Згідно з даними науковців, дуже великий відсоток кочівників, похованих тут, зазнали насильства.
«У І столітті нашої ери, після розпаду імперії гунів-сюннюків, або азіатських гунів, у східних степах настала ера політичної нестабільності. Ця політична зміна мала значний вплив на життя людей», – пояснив експерт Марко Міллелу, автор дослідження.
Наразі не знайдено відповіді на питання, чи відбувались акти насильства під час боїв з чужинцями чи як частина жорстоких ритуалів у громаді.
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
У пустелі Великий Нефуд у Саудівській Аравії виявили сліди людини, яким 120 тисяч років. Відбитки ніг знайшов у 2017 році Метью Стюарт з Інституту хімічної екології Макса Планка в Єні під час свого практичного дослідження для кандидатської роботи.
Імовірно, 120 тисяч років тому невелика група Homo sapiens бродила вздовж берега стародавнього озера на території сучасної Саудівської Аравії. Люди зупинилися, щоб випити прісної води чи відстежити стада таких диких тварин, як буйволи, слони, велетенські верблюди тощо. За кілька годин відбитки висохли і врешті-решт скам’яніли, ідеться в дослідженні, опублікованому в поточному випуску Science Advances.
Можливо, люди полювали на великих ссавців, але вони не затрималися на березі озера надовго й, імовірно, продовжили свою тривалу подорож. Після виявлення давніх слідів у пустелі Нефуд науковці детально реконструювали місце знахідки в новому дослідженні.
Сьогодні внутрішні райони Аравійського півострова вкриті нескінченними сухими пустелями, які були б непридатними для життя доісторичної людини та її здобичі. Однак дослідження останнього десятиліття показали, що це не завжди було так: унаслідок природних змін клімату в цьому регіоні траплялися й більш вологі періоди, такі як останній інтергляціал, тобто міжльодовиковий період. У той час Аравія нагадувала трав’янисті степи сьогоднішніх африканських саван.
Сліди були виявлені у 2017 році під час дослідження для докторської дисертації Метью Стюарта з Інституту хімічної екології Макса Планка в Єні.
«Сліди – це унікальні типи викопних копалин, адже вони зберігають пам’ять про кілька годин або днів минулого в деталях, про які інші види скам’янілостей не дають багато інформації», – цитує Phys.org слова Стюарта, котрий знайшов відбитки на березі стародавнього озера Аль-Атар через ерозію ґрунту.
Для визначення віку стародавніх слідів використовувалось оптичне люмінесцентне датування. Це означає, що вчені націлюють світло на кварцові зерна й вимірюють кількість виділеної людськими відбитками енергії.
Лише сім із сотні слідів походять від людей, і їхні напрямок, відстань та різниця в розмірах свідчать про те, що це були дві чи три особи, які подорожували разом.
За анатомічними ознаками мандрівників можна віднести більше до сучасних людей (Homo sapiens), ніж до їхніх «двоюрідних братів» – неандертальців. До того ж у той час неандертальці були відсутні на Близькому Сході, запевняє доктор Метью Стюарт, який проводив аналіз слідів. На це також вказують висота й вага тіла, про які можна дізнатися з відбитків.
«Ми не знайшли жодного кам’яного інструмента, тож люди не оселилися на місці на тривалий час. Здається, вони прийшли сюди попити та вполювати тварин, які, можливо, також знайшли тут джерело води», – пояснив Стюарт.
Крім слідів ніг, було виявлено 233 викопні рештки організмів. Цілком імовірно, що м’ясоїдних тварин приваблювали травоїдні Аль-Атар, як це можна побачити в сьогоднішній савані.
Аравійський півострів тривалий час вважався очевидним маршрутом, яким перші представники нашого виду вийшли з Африки – через південну частину сучасної Греції й так звану область Леванте (Близький Схід Середземномор’я) – і мігрували на Близький Схід та в Євразію. Однак, згідно з новими дослідженнями, маршрути вздовж річок і озер у глибину суші також могли бути надзвичайно важливими факторами переселення перших людей.
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Тячів – невелике містечко та районний центр Закарпатської
області. Статус міста має з 1961 року. Географічно знаходиться в Хустській
котловині на правому березі річки Тиса. Постановою Кабінету Міністрів України
від 26 липня 2001 року віднесений до історичних населених місць України.
Як і кожен населений пункт, Тячів має цікаву історію, яка
бере початок з сивої давнини. Як свідчать архівні записи, заселювалася
місцевість, де тепер розташоване місто, ще в епоху Римської імперії у ІІ–ІІІ
ст. н.е. Саме через Тячів, населений слов’янами, проходив соляний шлях по Тисі
до країн Центральної Європи.
Нечисленне поселення зазнало спустошливого нападу
половців у 1096 році, а згодом і монголо-татарського нашестя в 1211-му. Щоб хоч
трохи збільшити поріділе після ворожих наскоків населення, угорські володарі
запрошували з Німеччини саксонських колоністів, яких місцеве населення Тячева
називало шолтисами.
Ще до правління Карла І Роберта (1288–1342) саксонці
становили більшість населення Тячева, яке навіть мало назву Teutsch Au, що в
перекладі з німецько-саксонської означає «німецька долина». Слід нагадати, що
такі прізвища жителів міста, як Бухер, Швайгер, Гейдер, Аубруннер, Фішер, аж
ніяк не слов’янського походження, їхні носії є потомками саксонців. Вони
збудували в Тячеві церкву в готичному стилі, яка нині є реформатською і
зафіксована на малюнках XIV ст.
На початку XIV ст. тут проживало всього 500–600 чоловік
на 4–5 невеликих вулицях. І якраз у той час Тячів вперше згадується в
історичних документах. Повідомляється, що в 1329 році угорський король Карл І
дав колоністам, які переселились сюди, права і вольності. Подібні права
отримували населені пункти, які входили до Мароморошської жупи: Хуст, Вишково,
Сігет тощо. Пізніше в дарчій грамоті короля Сігізмунда (1406) зазначається, що
Тячів входить до складу п’яти коронних міст та іменується як Тячев. У 1436 році
король Сігізмунд наказав закріпити земельні ділянки цих міст за дворянами.
Місто платило данину, основний тягар якої лягав на плечі
селян і ремісників, тому що дворяни не платили податків. Біднота не мирилася з
таким становищем і виступала на боротьбу за свої права. Так, у 1514 році
спалахнуло селянське повстання під проводом угорського героя Дєрдя Дожі.
Тячівці брали участь і в національно-визвольній війні
угорців проти свавілля королівської династії Габсбургів (1703–1711). Після
придушення повстання на місто на кілька років було накладено контрибуцію.
У XVIII ст. зростають феодальні повинності. Жителів
Тячева змушують вивозити сіль, яку почали видобувати в 1779 році біля міста,
під горою Керекгедь.
У той час у Тячеві двічі на рік – у серпні й вересні –
відбувалися великі ярмарки, дозвіл на проведення яких місто здобуло в 1801-му.
Тячів тоді користувався правом самоврядування, мав свою печатку із зображенням
орла. Адміністративним і судовим органом була рада або міська управа (магістрат).
На той час тут діяла одна початкова школа. А в 1875 році церковно-парафіяльну і
початкову школи відвідувало 190 дітей. Учителів працювало всього троє.
Початок ХХ ст. був складним для всієї Європи – світова
економічна криза та Перша світова війна вдарили по всіх. Після завершення війни
в 1919 році Закарпаття за Сен-Жерменським мирним договором увійшло до складу
Чехословаччини.
Протягом чехословацького періоду в Тячеві було відкрито
місцеву школу з українською і чеською мовами навчання (180 учнів і 12 вчителів).
А в 1929-му функціонували вже чотири початкові школи (320 учнів і 9 вчителів). У
30-ті роки минулого століття діяла окружна шкільна бібліотека.
З 1939-го місто перебуває у складі Угорщини. А 23 жовтня
1944 року в Тячів увійшли радянські війська. Після встановлення радянської
влади почалася перебудова сільського господарства і промисловості. Відбулися
процеси колективізації та націоналізації. З 1945 по 1950 рік було відкрито
медпункти, аптеку, райлікарню. Замість старих шкіл, організовано три початкові (з
українською та угорською мовами навчання), середню школу №1 і середню школу
робітничої молоді з українською мовою навчання.
Після 1950 року набувала розвитку промисловість. Так, консервний завод випускав 26 видів продукції, яка відправлялася в усі куточки СРСР. Працював цегельний завод з річним виробництвом 3 млн цеглин. На території міста діяли хлібокомбінат, металозавод, маслозавод, будівельні організації.
На той час у Тячеві функціонували поліклініка, пологовий
будинок, 5 дитячих садків, три середні школи – з українською, російською та
угорською мовами навчання, вечірня школа робітничої молоді, восьмирічна школа.
У 1973 році було відкрито професійно-технічне училище, з 1955-го діє дитяча
музична школа. У 1957-му починає працювати будинок культури, у 1946–1947 роках
відкриті районна та міська бібліотеки, а через рік – дитяча книгозбірня.
Побудовано кінотеатр, тенісні корти, футбольні та волейбольні майданчики,
стадіон.
У 1991-му Україна стала незалежною державою. 90-ті роки
були надзвичайно важкими для всіх українців, у тому числі й тячівців. За часи
незалежності Тячів пройшов нелегкий шлях відновлення, розвитку й утвердження
своєї самобутності. Відбулися колосальні зміни в загальному вигляді та
благоустрої територій. Попри складність соціально-економічного розвитку в часи
становлення незалежності Тячів поступово розвивався, набував рис сучасного
європейського містечка.
Загалом Тячів є історичним і багатим на різні пам’ятки
містом. Протягом тривалого часу тут працював угорський художник Шімон Голлоші.
Шедеври, які він написав, проживаючи тут, тепер експонуються в Національній
галереї Будапешта. На будинку, де мешкав Ш.Голлоші, встановлена меморіальна
дошка з написом українською та угорською мовами. У 1992 році в міському
скверику було відкрито бронзовий бюст Ш.Голлоші. Увіковічують історичні події
також визначні пам’ятки: пам’ятник Т.Г. Шевченку, погруддя С.Вайди та Л.Кошута,
стоїть монумент Героям Небесної сотні.
У самому центрі Тячева височіє реформаторська церква, яка
є своєрідною візиткою і справжньою окрасою міста. Храм споруджено в XIІІ ст.,
але потім він неодноразово перебудовувався (1402, 1748, 1810). Від ХІІІ ст. в
церкві збереглися стіни на всю висоту та два вікна-щілини в глибоких нішах. До
унікальних історичних цінностей, які має храм, належать: древня кесонова стеля
з поліхромією 1748 року, годинник на башті, старовинні дзвони та величний
орган, а також дві стели з іменами загиблих в обох світових війнах.
До 1944-го в храмі знаходилася найбагатша бібліотека
Мараморощини. На стінах усередині церкви є дві гранітні плити, тут увіковічені
імена вірників, що загинули в Першій та Другій світових війнах. У кутку – велике
полотнище, датоване 1905 роком, прапор угорського національного визвольного
руху, очолюваного Лайошем Кошутом, яке вірники знайшли в 1997 році на горищі
церкви. У 1995-му при храмі збудовано фару. Варто відзначити, що кожного року
цю архітектурно-історичну пам’ятку міста відвідують тисячі туристів з усіх
куточків світу.
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
Mexican archaeologists say they found remains of 119 more people, including women and several children, in a centuries-old Aztec "tower of skulls" in the heart of the capital https://t.co/gsHq95aLzM
