Археолог-аматор із Норвегії за допомогою металодетектора виявив візантійську золоту монету із зображенням Христа. Монета належить до типу, відомого як „гістаменон номізма”, вперше такі монети були випущені приблизно 960 року, повідомляє Live Science.
На одному боці монети зображений Ісус Христос, який тримає Біблію, а на другому – Василь II і Костянтин VII, два брати, які правили Візантійською імперією. Західна частина Римської імперії впала в 476 році, а східна, відома як Візантія, проіснувала ще тисячоліття.
Археологи припускають, що монета була викарбувана десь між 977 і 1025 роками під час правління братів. На це вказують три пунктирні лінії, які оперізують кордон монети – такий елемент декору використовувався на той час.
Знахідка також містить два написи. Перший з них зроблений латиною і говорить: «Ісус Христос, Цар царюючих». Друга написаний грецькою: «Василь і Костянтин, імператори римлян».
Але як монета опинилась у Норвегії, невідомо. Можливо, вона належала Гарольду Гардраді, також відомому як Гаральд III, який правив Норвегією з 1045 по 1066 рік. Перед тим, як стати королем, Гаральд служив стражником візантійського імператора.
Можливо також, що монета була частиною посагу, переданого Гарольду під час одруження з дочкою Ярослава Мудрого Єлизаветою.
У Норвегії археологи відкрили руїни 1200-річного язичницького храму, присвяченого стародавнім скандинавським богам на кшталт Одіна й Тора.
Як передає Укрінформ, про це повідомляється на порталі Science Alert.
Ці залишки є досить рідкісним реліктом доби вікінгів, коли в дохристиянській Скандинавії домінувало язичництво.
Науковці повідомляють, що знахідка представляла собою велику дерев’яну будівлю — близько 14 м завдовжки, 8 м завширшки і до 12 м заввишки. Вік будівлі попередньо датується кінцем VIII століття. Її використовували для поклоніння і жертвоприношення богам під час сонцестояння в середині літа і в середині зими.
Соррен Дінхофф, археолог із Університетського музею Бергена, заявив, що це «перший норвезький храм, знайдений у країні».
«Ми вперше знайшли один із цих дуже незвичайних, дуже гарних будинків. Ми знаємо їх зі Швеції, і ми знаємо їх з Данії … Це показує, що вони також існували в Норвегії», — додав учений.
Древні жителі Норвегії почали будувати такого роду великі «будинки богів», як їх називають, із VI століття.
«Це сильніший вираз віри, ніж усі маленькі культові місця. Ймовірно, це якось пов’язано з певним класом суспільства, який збудував їх як справжнє ідеологічне шоу», — пояснює Дінхофф.
Залишки «будинку бога» в Осе відносяться до VIII століття, коли в цьому районі почала домінувати елітна група багатих сімей. Цікаво, що будинок богів у Осі був зведений на кшталт християнських базилік, які мандрівники бачили в південних країнах. В результаті, зазначив Дінхофф, давньоскандинавські храми мали характерну високу вежу над скатним дахом, яка була копією веж ранніх християнських церков.
Хоча дерев’яного будинку вже давно немає, збережені отвори в стовпах демонструють його форму, в тому числі круглі центральні стовпи його вежі – дуже своєрідне архітектурне рішення, яке використовувалося тільки в будинках богів.
Про призначення стоянки свідчить також скупчення ям для приготування їжі для релігійних свят і численні кістки — останки жертвоприношень тварин. Церемонії проводилися в будинку бога в дні важливих свят, таких як сонцестояння в середині літа і в середині зими — найкоротша і найдовша ночі в році відповідно.
