Вчені з’ясували, що люди, які оселилися в Європі після самового зникнення її населення понад 5 тисяч років тому, не були родичами своїх попередників.
Наявні докази свідчать про глибокий демографічний розрив, а не поступову еволюцію однієї спільноти, йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Nature Ecology & Evolution, повідомляє Arkeonews.
Археологи тривалий час вивчають масштабне падіння чисельності населення Європи наприкінці неоліту. Тоді раптово зупинилося будівництво мегалітичних гробниць, а радіовуглецеві дані вказують на скорочення поховальних практик у багатьох регіонах – трапилося воно між 3000 та 2600 роками до н.е.
Однак причини цього „неолітичного занепаду” дотепер залишалися незрозумілими. Втім, нове дослідження підтверджує ідею про те, що це була не просто культурна трансформація, а справжній розрив популяції.
Вчені аналізували великий неолітичний поховальний комплекс у Бюрі неподалік Парижа. Зокрема секвенували (визначили первинні структури біополімерів) 132 давні геноми людей, які охоплюють два етапи поховань.
Перша фаза захоронень датується кінцем IV тис. до н.е. і завершується близько 3000 року до н.е. – саме тоді, коли практика будівництва мегалітичних гробниць у північно-західній Європі почала занепадати.
Після тривалої паузи це місце почала використовувати інша цивілізація, яка мешкала там протягом ІІІ тис. до н. е.
Генетичний аналіз показав, що населення з пізнішої фази були ближчими до популяцій південної Франції та Піренейського півострова. Це вказує на те, що після занепаду нові групи мігрували на північ у Паризький басейн, частково замінивши попередніх мешканців.
Що стало причиною демографічного розриву?
Одним із відкриттів учених є виявлення давніх патогенів. Дослідники виявили ДНК кількох інфекційних хвороб, зокрема бактерії, що викликає чуму (Yersinia pestis), а також інших мікробів, пов’язаних із тяжкими захворюваннями.
Хоча поширеність чуми в Бюрі була відносно низькою, її існування свідчить про роль інфекцій у послабленні громад. А в поєднанні з високою щільністю населення неолітичні спільноти могли бути особливо вразливими до епідемій.
Погіршила проблему також екологічна ситуація. Методи землеробства того часу призвели до деградації ґрунтів і зниження врожайності. Коли земля ставала менш придатною для життя, населення скорочувалося або мігрувало.
На ранній фазі більшість похованих у Бюрі були близькими родичами – це свідчить про структуру суспільства, засновану на кровній спорідненості. Однак на пізнішій фазі виявлено менше близьких родичів і вищу частку непов’язаних між собою осіб. Ймовірно, панувало соціально складне суспільство, що відображає культурні практики, принесені новими групами.
ДНК, виявлене в Бюрі, є не єдиним доказом факту зникнення населення. Схожі прогалини в похованнях та ознаки занепаду населення також є в Німеччині, Скандинавії та інших частинах Європи.
Дослідники вважають, що неолітичний занепад створив певний демографічний вакуум, який дозволив новим популяціям зайти на раніше зайняті території.
[type] => post [excerpt] => Вчені з'ясували, що люди, які оселилися в Європі після самового зникнення її населення понад 5 тисяч років тому, не були родичами своїх попередників. [autID] => 2 [date] => Array ( [created] => 1776774660 [modified] => 1776770550 ) [title] => Дослідження давньої ДНК розкрило таємницю масового зникнення населення Європи 5000 років тому [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=5511&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 5514 [uk] => 5511 ) [aut] => zlata [lang] => uk [image_id] => 5512 [image] => Array ( [id] => 5512 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/48234f32f72edf4b00cda6ff107ffefa.webp [original_lng] => 26206 [original_w] => 770 [original_h] => 431 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/48234f32f72edf4b00cda6ff107ffefa-150x150.webp [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/48234f32f72edf4b00cda6ff107ffefa-300x168.webp [width] => 300 [height] => 168 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/48234f32f72edf4b00cda6ff107ffefa-768x430.webp [width] => 768 [height] => 430 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/48234f32f72edf4b00cda6ff107ffefa.webp [width] => 770 [height] => 431 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/48234f32f72edf4b00cda6ff107ffefa.webp [width] => 770 [height] => 431 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/48234f32f72edf4b00cda6ff107ffefa.webp [width] => 770 [height] => 431 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2026/04/48234f32f72edf4b00cda6ff107ffefa.webp [width] => 770 [height] => 431 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [_edit_lock] => 1776760020:2 [_thumbnail_id] => 5512 [_edit_last] => 2 [translation_required] => 1 [views_count] => 1358 [_oembed_6e6cb53c6f3964f8376def1991e84e76] =>
Des chercheurs de l'Inrap @bournemouthuni@CNRS et @UBO_UnivBrest viennent de mettre en évidence la plus ancienne carte en Europe, datant de l'âge du Bronze ancien. La recherche porte sur la dalle gravée de Saint-Bélec (Leuhan, Finistère) et paraît dans le bulletin de @SPF_Infos. pic.twitter.com/ZTbSDDUF2C
[Vient de paraître dans le #BulletinDeLaSPF] La carte et le territoire : la dalle gravée du Bronze ancien de Saint-Bélec (Leuhan, Finistère), par Clément Nicolas et al. pic.twitter.com/HbI1xSKeZ6
— Société préhistorique française (@SPF_Infos) April 6, 2021
Вчені Гентського університету за допомогою ДНК реконструювали обличчя жінки, яка жила на території сучасної Бельгії близько 10 500 років тому.
Mesolithic Woman
Про це повідомляється на сайті Гентського університету.
Рештки жінки епохи мезоліту знайшли в 1988 році в печері поблизу міста Дінан, що на півдні Бельгії. Дослідники встановили, що вона належала до тієї самої західноєвропейської групи мисливців-збирачів, що й людина з Чеддару, яка жила на території сучасної Великої Британії.
Над реконструкцією обличчя та умов проживання жінки працювали археологи, біоантропологи, генетики та художники. Крім того, дослідники співпрацювали з нідерландськими художниками студії Kennis & Kennis, яка спеціалізується на реконструкції доісторичних людей.
Як показали аналізи ДНК, жінка мала блакитні очі, як і чеддарська людина, але в неї була трохи світліша шкіра, ніж у більшості інших людей мезоліту в Західній Європі.
Головний генетик проєкту Майте Ріволлат зауважив, що до цього фенотип європейських мисливців-збирачів вважався досить однорідним.
У коментарі CNN археологиня Гентського університету Ізабель де Грут також розповіла, що за черепом вдалося з’ясувати приблизний вік жінки — від 35 до 60 років.
До 30 червня на сайті університету відбуватиметься голосування за ім’я, яке дадуть жінці. Серед варіантів:
Марго — на честь печери, де її знайшли;
Фрея — на честь гірського хребта Фрейр, де розташована печера;
Мозан — на честь басейну річки Маас, де жила жінка.
Потім реконструйований макет показуватимуть по всій Бельгії в межах пересувної виставки «Обличчям до обличчя з доісторією».
[type] => post [excerpt] => Вчені Гентського університету за допомогою ДНК реконструювали обличчя жінки, яка жила на території сучасної Бельгії близько 10 500 років тому. [autID] => 2 [date] => Array ( [created] => 1750535580 [modified] => 1750529985 ) [title] => Дослідники відтворили обличчя жінки, яка жила понад 10 тисяч років тому на території сучасної Бельгії [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=5079&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [uk] => 5079 ) [aut] => zlata [lang] => uk [image_id] => 5080 [image] => Array ( [id] => 5080 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/06/506441489-1164593252368118-3106943490512589004-n.jpg [original_lng] => 104079 [original_w] => 700 [original_h] => 466 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/06/506441489-1164593252368118-3106943490512589004-n-150x150.jpg [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/06/506441489-1164593252368118-3106943490512589004-n-300x200.jpg [width] => 300 [height] => 200 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/06/506441489-1164593252368118-3106943490512589004-n.jpg [width] => 700 [height] => 466 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/06/506441489-1164593252368118-3106943490512589004-n.jpg [width] => 700 [height] => 466 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/06/506441489-1164593252368118-3106943490512589004-n.jpg [width] => 700 [height] => 466 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/06/506441489-1164593252368118-3106943490512589004-n.jpg [width] => 700 [height] => 466 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/06/506441489-1164593252368118-3106943490512589004-n.jpg [width] => 700 [height] => 466 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [_edit_lock] => 1750519227:2 [_thumbnail_id] => 5080 [_edit_last] => 2 [translation_required] => 1 [views_count] => 1385 [translation_required_done] => 1 [_algolia_sync] => 148817592002 [labels] => Array ( ) [categories] => Array ( [0] => 51 [1] => 37 [2] => 43 ) [categories_name] => Array ( [0] => Новини [1] => Світ [2] => Статті ) [tags] => Array ( [0] => 137495 [1] => 62511 ) [tags_name] => Array ( [0] => Бельгія [1] => ДНК ) ) [2] => Array ( [id] => 5042 [content] =>
Міжнародний проект ДНК Леонардо, що стартував у 2016 році, наблизив учених до розгадки біологічного коріння великого майстра епохи Відродження. Дослідники мають намір відновити Y-хромосому Леонардо і його генетичний профіль, щоб зрозуміти особливості його здоров’я, зору, творчих здібностей і навіть можливі причини смерті.
Основою для роботи стали більш ніж 30 років досліджень істориків Алессандро Веццосі та Аньєзе Сабато. У своїй новій книзі «Геній да Вінчі: генеалогія і генетика ДНК Леонардо» вони представили генеалогічне древо, що простежує родовід Леонардо від 1331 року і налічує понад 400 осіб у 21 поколінні. У результаті було знайдено 15 живих нащадків по чоловічій лінії – від батька і зведеного брата Леонардо.
Команда генетиків під керівництвом професора Девіда Карамеллі з Флорентійського університету провела аналіз ДНК шістьох чоловіків, підтвердивши у них наявність спільних ділянок Y-хромосоми. Це доводить безперервність чоловічої лінії сім’ї да Вінчі щонайменше до 15-го покоління.
Проєкт іде далі: планується аналізувати зразки з особистих артефактів Леонардо — відбитки пальців на сторінках рукописів або органічні залишки, знайдені в місцях, пов’язаних із ним. Дослідники сподіваються, що біологія XXI століття допоможе розкрити таємниці, які раніше вважалися втраченими назавжди.
Одним із відкриттів стала знахідка вугільного малюнка на каміні в будинку Леонардо у Вінчі. Зображення фантастичної істоти з рогом і крилами, прозване «Єдиноріг-дракон», можливо, належить пензлю юного Леонардо.
Аналіз ДНК 2000-річного скелета чоловіка, знайденого в британському Кембриджширі, показав, що він належав до кочової групи сарматів і міг прийти туди з території сучасної України, пише ВВС.
Повний, добре збережений скелет археологи назвали Оффорд Клуні 203645 – за назвою села в Кембриджширі, де його знайшли під час дорожніх робіт на трасі A14 між Кембриджем і Гантінгдоном. Він лежав у канаві один, без будь-яких особистих речей, які б могли допомогти у встановленні його особи. Його поховали між 126 і 228 роками нашої ери, коли Британія була під окупацією Римської імперії.
ДНК чоловіка проаналізували на фрагменті крихітної кістки, вилученої з його внутрішнього вуха – вона збереглася найкраще порівняно з іншими частинами скелета.
„Генетично він сильно відрізнявся від інших романо-британських людей, досліджених на цей момент”, – сказала Марина Сілва, докторка наук з Лабораторії стародавньої геноміки Інституту Френсіса Кріка.
Додатковий хімічний аналіз зубів чоловіка, проведений археологічним факультетом Даремського університету, показав, що до шестирічного віку він вживав зерна проса та сорго, якими харчувалися сармати, але з віком кількість цих зерен в його раціоні значно зменшилась, натомість з’явилися сорти пшениці, поширені у західній Європі, що свідчить про факт його міграції на захід.
Спираючись на історичні архіви, вчені припускають, що Оффорд міг бути сином кавалериста або його рабом. Приблизно тоді, коли він жив, підрозділ сарматської кінноти, включений до складу римської армії, відправили до Британії.
