Загадковий Берегвар: або де шукати давній центр Бережського комітату

Легендарний Берегвар («Beregvár»), тобто «Берег» + «вар» («vár» – у перекладі з угорської «замок / фортеця») належить до тієї категорії замків, про який невідомо ні точне місцезнаходження, ні часу побудови… Він також згадується як «Nagyberegivar», з угор. – Велика Бережська фортеця.

Згадки про неї дуже рідкісні, ніяких описів фортеці майже не збереглося, лише окремі угорські дослідники, спираючись на якісь маловідомі джерела, скупо відзначають факт функціонування цього укріплення. Окрім того, Берегвар фігурує у деяких місцевих легендах та переказах. Водночас, треба зауважити, що чимало сучасних науковців взагалі не вірять у факт його існування.

Із самої його назви (Берегвар – означає буквально Бережська фортеця) випливає, що це, ймовірно, був давній центр Бережського комітату. Адже нинішнє місто Берегово раніше називалось Лампертсас і стало центром комітату трохи пізніше. При цьому назва комітату не змінилась, а навпаки – з кінця XV століття місто Лампертсас згадується вже як Берегсас. Однак це зовсім не первісний центр комітату. Із тих скупих згадок угорських дослідників випливає, що після руйнування Боржавського укріплення татаро-монголами в 1241 р. у Берегвар переводиться управління комітату (жупи), який відтоді отримує назву Берег. Як вважають деякі дослідники, раніше регіон міг носити назву – Боржавський комітат. Різке зниження значення Боржавського замку сприятливо позначилося на Берегварі, оскільки саме сюди був зміщений центр великого регіону раннього Угорського королівства.

До речі, Тиводар Легоцький, відомий дослідник історії нашого краю, пише, що у 1241 році татари, що проходили через Закарпаття, також значною мірою зруйнували й поселення Берегвар.

Відомо, що із закінченням монгольської загрози король Бела IV порвав зі своєю попередньою політикою і взявся за реформування системи королівських маєтків. Він подарував величезні землі, особливо прикордонні території, лояльним до корони дворянам, за умови, що на них будуватимуть укріплені замки. Адже наскільки показало вторгнення татар, без них країна була беззахисною.

Отож одне із ймовірних місцезнаходжень легендарного укріплення – нинішнє село Великі Береги. Так, є згадка, що у 1261 році Берегах будується (або відновлюється) замок. Колись у цій місцевості знаходилося заболочене озеро Чорний Мочар (осушено у новий час), на березі якого піднімалися невеликі пагорби. І ось цей горбистий берег на кордоні з болотистою місцевістю деякі дослідники вважають місцем, де варто шукати древню фортецю. Можна припустити, що фортифікації Берегвару були представлені земляними валами та дерев’яними укріпленнями. У тому ж 1261 році король Угорщини Бейла IV (1206 – 1270) подарував Бережський комітат разом зі «…всіма селами, лісами, людьми, звірами і водами» католицькій церковній єпархії, центром якої було місто Егер (сучасна Угорщина). За деякими даними, пізніше, у XIV столітті, поселення в письмових документах згадується як «mezovaros» Берег. «Mezovaros» означає щось на кшталт поселення навколо замку (var). До речі, так само досі називають вже сусіднє село Квасово, де розташований знаменитий замок Мінта (нині руїни). Ще одним доказом того, що давня фортеця знаходилась саме тут, є назва села угорською мовою «Nagybereg», котру сьогодні перекладають як Великі Береги, однак фактично вона є частиною назви «Nagyberegvar», тобто Велика Бережська фортеця.

Припускають, що Берегвар міг контролювати сухопутну дорогу з боржавської долини біля підгір’їв хребта Хат південними окраїнами Сернє (Чорного) – мочару (Szernye, з угор. – брудний, страшний) у бережську Притисянську рівнину. Ця місцевість ще носить назву Конфертов. Цікаво, що подібний топонім зберігся у вищезгаданому селі Квасово.

Ще одна цікава згадка. Як пишуть угорські дослідники, у 1264 році папа наказав королю Стефану-молодшому повернути Берегвар його сестрі Анні, вдові Галицького князя.

Цікаво, що назву Берегвар носить також урочище, де нині розташований знаменитий палац Шенборнів (санаторій «Карпати»). Відтак це дає підстави припускати, що міфічна фортеця могла знаходитись і десь у цій місцевості. Адже локалізація фортеці у Великих Берегах є суто гіпотетичною. Як і сам факт її існування. До речі, палац Шенборнів сьогодні часто також називають «Берегвар», однак ніякого відношення до давньої фортеці він не має.

Тривають суперечки і щодо ймовірного часу побудови древнього укріплення. Більшість дослідників пов’язує його ймовірну появу із розширенням раннього Угорського королівства на територію сучасного Закарпаття. Можливо, фортеця була зведена для закріплення королівської влади на цій території, а можливо – для охорони кордонів. Існують також припущення, що спочатку тут знаходився маєток угорського короля. За іншими версіями, фортеця тут з’явилась у кінці ХІІ століття. Правдоподібно виглядає і думка про побудову Берегвару вже після монгольської навали на Угорське королівство у 1241–1242 роках.

Однак тут варто згадати знамениту Бережзьку конвенцію 12 серпня 1233 року – договір, укладений королем Андрієм ІІ із папським легатом у бережському лісі, метою якого було визнання вимог церкви. Король Андрій ІІ знаходився на території комітату Берег і готувався до походу на Галич, коли представники папи передали йому проєкт, підготовлений папським послом. Задумавши цей похід у тих геополітичних обставинах, що склалися, Андрій ІІ конче потребував підтримки глави католицької церкви. Відтак 20 серпня угорський король під тиском папського представника ухвалив відому в історії Угорщини Бережську конвенцію. Суть цього документу для нас не така важлива, як згадка топоніму Берег до монголо-татарської навали. І хоча історичний договір не згадує замку Берегвар, цілком можливо: якщо у цей час існував комітат Берег, то могла існувати й сама фортеця.

Так чи інакше, з якоїсь причини Берегвар відносно недовго відігравав роль центру регіону. Вже через 30 років, у 1271 році, центр Березького комітату переноситься в місто Лампертсас (нині – Берегово), що знаходиться за 7-8 кілометрів на південний захід від Великих Берегів. З того часу відомостей про Берегвар немає.

Письмові джерела епохи середньовіччя мовчать про подальшу долю Берегвару, що, можливо, пояснюється його раннім зникненням. Ймовірно, над рівнем землі не збереглося ні наземних споруд, ні будь-яких інших залишків давніх укріплень. Замок, зниклий невідомо коли за нез’ясованих обставин… Хоча не можна виключати, що, можливо, колись якимсь дивом і буде знайдена точна локація його розташування, і там будуть проведені серйозні археологічні дослідження, котрі розкажуть нам більше про давній Берегвар. Якщо він і справді існував…

Руслан ФАТУЛА, „Карпатський об’єктив”