Місто під назвою Валеріана було виявлене за допомогою новітніх технологій дистанційного зондування.
Величезне місто майя було виявлене археологами після його зникнення, повідомляє науковийжурналAntiquity. Місто, яке включає піраміди, спортивні майданчики, квартали та амфітеатри, а також сполучні дороги, було знайдене в південно-східному мексиканському штаті Кампече за допомогою лазерної зйомки під назвою Lidar, яка дозволяє наносити на карту об’єкти, поховані під рослинністю, і отримало назву Valeriana.
Лідарна зйомка – це метод дистанційного зондування, який випромінює тисячі лазерних імпульсів з літака і мапує об’єкти під землею на основі часу, необхідного для повернення сигналу. Археологи вважають, що після Калакмуля Валеріана є другим за величиною містом майя у стародавній Латинській Америці.
Команда археологів випадково виявила загалом три місця – розміром зі столицю Шотландії Единбург – коли один з археологів, Люк Олд-Томас, аспірант Тулейнського університету в США, переглядав дані в інтернеті. Обробляючи дані, він помітив місто, яке процвітало між 750 і 850 роками до н.е. і на піку свого розвитку налічувало від 30 000 до 50 000 мешканців, що більше, ніж кількість людей, які живуть у цьому регіоні сьогодні.
Валеріана має «столичні характеристики», але за щільністю забудови поступається лише Калакмулу, розташованому за 100 км. Але фотографій втраченого міста, принаймні відомих, немає, бо, як кажуть археологи, «там ніхто ніколи не був», хоча місцеві жителі могли підозрювати, що під курганами лежать руїни.
Місто, площею близько 16,6 квадратних кілометрів, мало два великі центри з великими будівлями на відстані близько двох кілометрів один від одного, що були з’єднані меншими будинками і дорогами. Наприклад, тут було велике водосховище і спортивний майданчик, де люди могли грати в стародавню гру з м’ячем. Загалом команда археологів знайшла на досліджуваних ділянках 6 764 будівлі різного розміру. Аульд-Томас та його колеги назвали місто Валеріаною на честь лагуни, що знаходиться неподалік.
Знахідка допоможе змінити уявлення західних фахівців про те, що тропіки – це «місце, де цивілізації гинуть», – каже професор Марчелло Кануто, один з керівників дослідження.
Професор стаерджує, що ця частина світу була домівкою для багатих і складних культур. Що стало причиною руйнування міста, поки що не зрозуміло, але археологи вважають, що основним фактором могла бути зміна клімату.
Кануто каже, що в майбутньому може бути виявлено більше подібних міст, оскільки лідар революціонізував спосіб картографування археологами рослинних територій, таких як тропіки, відкриваючи світ втрачених цивілізацій.
У каменоломні в Лінкольнширі виявлено давні поселення та докази сільськогосподарської діяльності. Знахідки включають кераміку, кістки тварин та зразки насіння, що датуються від неоліту до саксонського періоду.
Вченими у ході археологічних розкопок у каменоломні в Лінкольнширі (Велика Британія) були знайдені поселення і докази сільськогосподарської діяльності людей, які жили тут близько 6000 років тому.
Про це повідомляє ВВС.
Зазначається, що під час розкопок кар’єру West Deeping вчені виявили римське поселення, а також знахідки доби неоліту та бронзового віку. Найдавніші артефакти включали кераміку, яку використовували для приготування їжі.
Це місце відноситься не лише до неоліту, бронзової доби чи римської доби, у нас є всі періоди аж до саксонського 6-го століття. Усі ці періоди представлені, і кожен має гарну історію. Це дуже захоплює
– повідомила керівниця проєкту Кембриджського археологічного відділу Ханна Барретт.
Докази відносяться до пізнього періоду неоліту, включаючи „найбільше зібрання” кераміки, коли-небудь знайдене в Східній Англії або Східному Мідлендсі. Крім того, експерти знайшли кістки тварин і зразки насіння та зерна.
Під час масштабних розкопок у Бюкке, на північному заході Угорщини, археологи виявили унікальну колекцію бронзових і залізних предметів віком близько 2700 років.
Скарб, імовірно похований під час облоги стародавнього села, містить ювелірні вироби та елементи кінської збруї.
Дослідники пов’язують знахідку з культурами південно-східної Європи, зокрема Балканського регіону. Це відкриття проливає нове світло на життя стародавніх жителів регіону, їхні торговельні зв’язки та військові зіткнення.
У проєкті взяли участь науковці з різних університетів, а також фахівці національного парку Бюкк. Спільними зусиллями вдалося не тільки виявити цінні артефакти, а й створити детальну картину життя стародавнього села.
Археологи за останні пів року розкопали понад 50 скелетів вікінгів, які збереглися в гарному стані. Знахідки дали рідкісну інформацію про спосіб життя та подорожі тогочасного мореплавного суспільства.
Скелети настільки добре збереглися, що археологи вірять: зможуть взяти зразки ДНК для наукового аналізу. Він може показати, чи були деякі з похованих вікінгів пов’язані — раніше такі дослідження не проводили. Також науковці зможуть дізнатися більше про загальний стан здоров’я, дієту та походження похованих.
«Буде неймовірно захопливо дізнатися, звідки прийшли ці люди і чи були тут поховані одні й ті самі родини в кількох поколіннях», — сказала доцентка Орхуського університету в Данії Сара Круа.
Одну з жінок поховали в корпусі фургона, у якому, імовірно, вона подорожувала. Її поховали разом із скляними бусами, залізним ключем, ножем з ручкою зі срібною ниткою та невеликим осколком скла, який, можливо, служив амулетом. Біля фургона також стояла оздоблена дерев’яна скриня — археологи не знають, що було всередині.
Серед поховань також знайшли скелети з прикрасами, зокрема, з спеціальною пряжкою, металевим кільцем на шиї, червоною скляною кулькою, що висить на шнурі.
Археологи кажуть, що такі особливості свідчать про те, що деякі зі знайдених вікінгів мали високе становище в суспільстві.
У північно-західному Перу археологи виявили руїни 5000-річного церемоніального храму та людські рештки під піщаною дюною. Знахідка розташована в районі Занья і є частиною археологічного комплексу Лос Паредонес де ла Отра Банда — Лас Анімас.
Розкопки, що розпочалися 3 червня, розкрили залишки стін багатоповерхового храму. Між стінами дослідники знайшли скелети трьох дорослих людей. Поховання містять загорнуті в тканину підношення, що може свідчити про жертовні ритуали на цьому місці.
«Ми, ймовірно, досліджуємо 5000-річний релігійний комплекс в археологічному просторі, окресленому стінами з глини. Тут є те, що могло бути центральними сходами, якими підіймалися до своєрідної сцени в центральній частині», — зазначив Луїс Армандо Муро Іноньян, керівник археологічного проєкту культурних ландшафтів Укупе — долини Занья.
Стіни прикрашені складними фризами із зображеннями людського тіла з пташиною головою, котячими рисами та кігтями рептилії. Верхні частини стін покривала «тонка штукатурка з мальовничим рисунком».
Дослідники також виявили пам’ятку, що датується 600–700 роками нашої ери, періодом культури Моче в Перу. Моче, відомі своїми величними храмами та вишуканими витворами мистецтва, зокрема керамічними келихами у формі людських голів, практикували людські жертвоприношення. Команда також ідентифікувала поховання дитини 5–6 років, яке відбулося значно пізніше.
Під час розкопок знайшли 94 срібні та бронзові монети, датовані між 221 і 354 роками нашої ери.
Під час розкопок громадської будівлі в місті Лод (Ізраїль) археологи знайшли скарб монет,що датуються останнім повстанням євреїв проти римського панування. Про це повідомляє Live Science.
Вони були заховані у фундаменті пізнього римсько-ранньовізантійського періоду, що дивом зберігся.
Незважаючи на те, що будівля „зазнала серйозних руйнувань” під час єврейського повстання, її вцілілий фундамент захистив 94 срібні та бронзові монети, датовані 221-354 роками нашої ери.
Археологи припускають, що повстанці навмисно сховали скарб, але сподівалися повернутися за ним.
„Ця зруйнована до самого фундаменту будівля є чітким свідченням того, що повстання було силоміць придушене. Для цього застосовували насильство та жорстокість. З талмудичних писань відомо, що Лод був найважливішим [єврейським] центром після знищення Другого храму в Єрусалимі”, – розповів археолог IAA Шахар Кріспін.
Окрім монет, дослідники знайшли кам’яні та мармурові артефакти, що містять грецькі, івритські та латинські написи. В одному з них згадується ім’я „єврея з родини священика”.
Однак незрозуміло, як євреї використовували будівлю до того, як вона була зруйнована під час повстання.
„Важко визначити, чи служила ця чудова будівля синагогою, навчальним залом, місцем для зборів старійшин або й виконувала всі ці функції одночасно”, – сказав професор і голова IAA Джошуа Шварц.
Замок був три- або чотириповерховий, частина його сходів збереглася в доволі гарному стані.
Залишки середньовічного замку Ванн на північному заході Франції були виявлені на території Шато Лагорс, садиби ХVІІІ століття, яка зараз функціонує як готель. Руїни знайшли співробітники Інституту археологічних досліджень (Inrap). У рамках першого етапу розкопок науковці обстежили подвір’я садиби.
Зокрема було розкопано два рівні захисної стіни замку та рів, що знаходиться на чотири метри нижче рівня вулиці. Фортецю побудував близько 1380 року Жан IV, який з 1375-го був герцогом Бретані та графом Монфор. Замок, відомий як Château de l’Hermine, був потрібний для зміцнення влади герцога в герцогстві та місті Ванн.
За словами археологів, знайдені руїни вказують на те, що споруда мала три-чотири поверхи, частина її сходів збереглася в доволі гарному стані. Спеціалісти виявили в цьому місці оброблене каміння, дренажні труби, а також сліди життя замку в XV–XVI століттях (монети, ножі, кахлі, дерев’яні миски, кухонне приладдя, ювелірні вироби).
Завдяки сприятливим ґрунтовим умовам збереглися й такі предмети, як шматки одягу, пряжки від взуття, шпильки, каблучки, навісний замок. Фахівці виявили також руїни млина, який був з’єднаний із житловою частиною. Він працював за рахунок води, що текла каналом. Крім того, були знайдені залишки мосту, який з’єднував замок із містом, тобто загалом ідеться про надзвичайно захопливе відкриття.
[type] => post [excerpt] => Залишки середньовічного замку Ванн на північному заході Франції були виявлені на території Шато Лагорс, садиби ХVІІІ століття, яка зараз функціонує як готель. Руїни знайшли співробітники Інституту археологічних досліджень (Inrap). У рамках першого... [autID] => 2 [date] => Array ( [created] => 1712064666 [modified] => 1712064669 ) [title] => У Франції у дворі готелю виявили залишки середньовічного замку [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=4341&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 4337 [uk] => 4341 ) [trid] => din4423 [aut] => zlata [lang] => uk [image_id] => 4338 [image] => Array ( [id] => 4338 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1.webp [original_lng] => 172692 [original_w] => 1200 [original_h] => 800 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1-150x150.webp [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1-300x200.webp [width] => 300 [height] => 200 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1-768x512.webp [width] => 768 [height] => 512 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1-1024x683.webp [width] => 1024 [height] => 683 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1.webp [width] => 1200 [height] => 800 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1.webp [width] => 1200 [height] => 800 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1.webp [width] => 1200 [height] => 800 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [translation_required] => 1 [views_count] => 3131 [translation_required_done] => 1 [_thumbnail_id] => 4338 [_edit_lock] => 1712053869:2 [_edit_last] => 2 [labels] => Array ( [0] => star_outline ) [categories] => Array ( [0] => 51 [1] => 13 [2] => 37 [3] => 43 ) [categories_name] => Array ( [0] => Новини [1] => Новини дня [2] => Світ [3] => Статті ) [tags] => Array ( [0] => 1369 [1] => 3885 ) [tags_name] => Array ( [0] => археологи [1] => Франція ) ) [7] => Array ( [id] => 4333 [content] =>
Археологи вважають, що мають шанси віднайти втрачені скарби короля Іоанна I Безземельного. Дослідники планують розпочати розкопки у Норфолку де, на їхню думку, поховані королівські коштовності.
Археологи з Археологічного товариства Західного Норфолку та Королівського Лінна (WNKLAS) розпочинають пошуки загубленого скарбу короля Іоанна I Безземельного. Він народився 1166 року в Оксфорді, Англія, і був наймолодшим сином Генріха II та Елеонори Аквітанської, пише Heritage Daily.
Попри королівське походження, правління Іоанна, яке розпочалося в 1199 році, сповнене безладів, що принесло йому репутацію одного з найсуперечливіших монархів Англії. Його конфлікти з Філіпом II Французьким та суперечки з баронами переросли в масові заворушення.
Кульмінацією цього напруження став історичний момент у Раннімеді, коли Іоанн неохоче погодився на умови Великої хартії вольностей — основоположного документа, який мав на меті обмежити владу короля. Однак недотримання Іоанном цих домовленостей призвело до подальших чвар, що спонукало його баронів запропонувати корону французькому принцу Людовіку.
Їх цільова ділянка лежить поблизу болота Волпол Марш у Фенленді, приблизно за 8 км від сучасного узбережжя
Легенда свідчить, що під час відступу через затоку Вош вздовж східного узбережжя дорогоцінний вантаж Іоанна, включно з коштовностями англійської корони, загубився у сипучих пісках і вирах.
Зараз команда археологів з WNKLAS сподівається віднайти втрачений скарб в Норфолку. Їх цільова ділянка лежить поблизу болота Волпол Марш у Фенленді, приблизно за 8 км від сучасного узбережжя. У середньовічну епоху цей регіон був великою болотистою місцевістю, схильною до періодичних повеней.
Застосовуючи передові технології, такі як LiDAR, який використовує лазерні імпульси для картографування земної поверхні, дослідники визначили місце розкопок. Попри очікування, завдання є складним. Клайв Бонд, голова WNKLAS, визнає виклики, пов’язані з постійно мінливими річковими системами, описуючи шанси на успіх як „мільйон до одного”.
У 1216 році Іоанн помер від дизентерії у замку Ньюарк у Ноттінгемширі. Місце його останнього спочинку позначене похованням у Вустерському соборі, що стало завершенням його бурхливого правління.
Вченим нарешті вдалося розкрити таємницю скам’янілостей пермського періоду, які були виявлені в Альпах 90 років тому. Як повідомляє Science Alert, з того часу знайти щось подібне вченим не вдавалося.
Скам’янілість Tridentinosaurus antiquus була виявлена в 1931 році, відтоді вона вважалася чудовою знахідкою. За оцінками, вік скам’янілостей становив 280 мільйонів років. Тобто тварина з’явилася до динозаврів і була найдавнішою виявленою скам’янілістю ящірки.
Ще більше вражала незвичайна збереженість скам’янілості: м’які тканини, що збереглися, залишили відбиток тіла тварини. Тепер ученим вдалося зрозуміти, чому інших подібних скам’янілостей виявити не вдалося.
Новий аналіз показав, що м’які тканини не є м’якими тканинами. Це фарба.
Відкриття було зроблено групою під керівництвом палеобіолога Валентини Россі з Університетського коледжу Корка.
«На перший погляд я маю сказати, що мені здалося, що скам’янілість виглядала трохи… дивно. Інші мої колеги сказали мені, що вони мали таку ж реакцію. Але скам’янілості завжди трохи дивні, тому я продовжила свої дослідження і після аналізу мікрозразків того, що виглядало як контури тіла (наприклад, шкіри), я зрозуміла, що це якась нісенітниця. Молекулярний аналіз підтвердив результати: ми отримали не карбонізовану м’яку тканину, а чорну фарбу», — розповіла Россі.
Tridentinosaurus довгий час був свого роду знаменитістю у світі скам’янілостей. М’які тканини зберігаються досить рідко, зазвичай розкладаються до того, як встигають залишити відбиток за допомогою процесу скам’яніння. Коли ж м’які тканини таки зберігаються, вони дозволяють отримати безліч знань про тварину. Наприклад, про колір і текстуру її шкіри, а також про анатомію та розташування внутрішніх органів.
Вчені висували кілька версій того, чому Tridentinosaurus зміг зберегти м’які тканини, але його шкіра не вивчалася. Тому Россі вирішила приділити їй більше уваги.
Початкове ультрафіолетове сканування показало покриття на всій поверхні тіла тварини. У минулому це був стандартний підхід для збереження делікатних структур, але зараз застосовується для консервації найбільш делікатних зразків. Те, що було під покриттям, вимагало більш детального аналізу.
Команда використовувала комбінацію скануючої електронної мікроскопії у поєднанні з енергодисперсійною спектроскопією, мікрорентгенівською дифракцією, а також раманівським та ослабленим повним відображенням для аналізу чорного матеріалу, який, як вважається, є карбонізованою шкірою.
Аналіз показав, що зразок відповідає не органічному матеріалу, а пігменту, виготовленому на основі чорної кістки. Це відкриття виявилося несподіваним і страшним. Але був у ньому і світлий бік.
«Думаю, я можу чесно сказати, що ми всі були трохи шоковані і засмучені, але ми зрозуміли, що це лише проблиск в історії палеонтології. Сьогодні ми можемо розраховувати на потужні методи, які дозволяють нам дивитися на скам’янілості на молекулярному рівні, а це було неможливо ще 10 років тому», – сказала Россі.
Більше того, хоча «шкіра» виявилася підробкою, інші частини скам’янілості – справжні. Так, справжніми виявилися кістки задніх ніг. Вивчити їх під фарбою буде складно, але допомогти цьому можуть 3D-зображення.
Аналіз ДНК 2000-річного скелета чоловіка, знайденого в британському Кембриджширі, показав, що він належав до кочової групи сарматів і міг прийти туди з території сучасної України, пише ВВС.
Повний, добре збережений скелет археологи назвали Оффорд Клуні 203645 – за назвою села в Кембриджширі, де його знайшли під час дорожніх робіт на трасі A14 між Кембриджем і Гантінгдоном. Він лежав у канаві один, без будь-яких особистих речей, які б могли допомогти у встановленні його особи. Його поховали між 126 і 228 роками нашої ери, коли Британія була під окупацією Римської імперії.
ДНК чоловіка проаналізували на фрагменті крихітної кістки, вилученої з його внутрішнього вуха – вона збереглася найкраще порівняно з іншими частинами скелета.
„Генетично він сильно відрізнявся від інших романо-британських людей, досліджених на цей момент”, – сказала Марина Сілва, докторка наук з Лабораторії стародавньої геноміки Інституту Френсіса Кріка.
Додатковий хімічний аналіз зубів чоловіка, проведений археологічним факультетом Даремського університету, показав, що до шестирічного віку він вживав зерна проса та сорго, якими харчувалися сармати, але з віком кількість цих зерен в його раціоні значно зменшилась, натомість з’явилися сорти пшениці, поширені у західній Європі, що свідчить про факт його міграції на захід.
Спираючись на історичні архіви, вчені припускають, що Оффорд міг бути сином кавалериста або його рабом. Приблизно тоді, коли він жив, підрозділ сарматської кінноти, включений до складу римської армії, відправили до Британії.
