У північній частині Іраку, на березі водосховища Мосульської греблі, в районі Ханке провінції Духок, після різкого зниження рівня води було виявлено 40 стародавніх могил.
За оцінками, знахідки мають понад 2300 років і можуть походити з елліністичної або елліністично-селевкідської епохи. Бекас Брефкани, директор археологічної служби Духока і керівник розкопок, заявив у суботу: «Наразі ми виявили близько 40 могил». Його команда вже в 2023 році обстежила цю територію, але тоді вони побачили лише деякі деталі могил. Фактично розкопка стала можливою лише зараз, коли рівень води досяг «найнижчої» позначки.
В останні роки під час посухи в Іраку, які вже п’ятий рік поспіль вражають країну, зявилися на поверхні тисячолітні руїни в цьому ж регіоні. «Посухи мають значний вплив на багато сфер, наприклад, на сільське господарство та енергетику. Але для нас, археологів, вони дають можливість проводити розкопки», – кажуть фахівці.
Експерти планують перевезти нещодавно виявлені могили до музею в Духоці для подальшого дослідження та збереження, перш ніж територія знову затопиться водою. Ірак особливо чутливий до наслідків зміни клімату: країна щороку бореться з підвищенням температури, хронічним дефіцитом води та тривалими посухами, – пише AlJazeera.
Archaeologists in drought-hit Iraq have discovered 40 ancient tombs after water levels in the country's largest reservoir declined, an antiquities official said Saturday. https://t.co/MFxQtQk3QBpic.twitter.com/S4P2uVrWwr
Влада попередила, що цей рік є одним з найпосушливіших, починаючи з 1933 року, а запаси води скоротилися до лише 8% від повної ємності. Крім того, країна звинувачує сусідні Іран і Туреччину у будівництві водосховищ, які різко обмежили потік колись повноводних річок Тигр і Євфрат, що тисячоліттями були джерелом життя для сільського господарства Іраку.
В Ізраїлі руйнівна пожежа допомогла виявити дивовижну археологічну знахідку. Дослідники вважають, що ці руїни пов’язані з рідним селом апостолів Ісуса, що проливає нове світло на одне з найважливіших поселень біблійних часів, – повідомив портал Origo.
Згідно зі статтею DailyMail, дослідники виявили руїни в місці під назвою Ель-Арай, на північному березі Галілейського моря, яке багато хто ідентифікує із селом Бетсаїда. Згідно з Новим Заповітом, тут жили Петро, Андрій і Пилип, три учні Ісуса, які заробляли на життя рибальством, перш ніж пішли за Христом. Євангеліє від Івана також чітко вказує на це поселення як на домівку апостолів.
Пожежа, яка наприкінці липня охопила цю місцевість, знищила густу рослинність природного заповідника Бетіха. В результаті археологи змогли дослідити території, які раніше були недоступними. На поверхні були виявлені залишки стін, сліди будівель і уламки посуду з римської епохи, які свідчать про існування міста в той час.
Сліди апостолів і міста римської епохи
Під час археологічних розкопок було виявлено римські лазні, уламки колон та кілька рибальських знарядь, що свідчить про те, що в римські часи Бефсаїда була не просто рибальським селищем, а містом. Історичні джерела, зокрема твори Йосипа Флавія, підтверджують це.
Над римськими шарами були виявлені залишки церкви та монастиря часів Візантії. На мозаїчній підлозі церкви ім’я Петра згадується як «князь апостолів». Це вказує на те, що в християнській традиції Бефсаїда завжди була тісно пов’язана з постаттю Петра.
Що означає це відкриття для християнського світу?
На думку експертів, це одне з найсильніших доказів того, що Бефсаїда була домівкою Петра та Андрія. Візантійська базиліка, ймовірно, була побудована на згадку про будинок апостолів, який вже в VIII столітті вважався місцем паломництва. Хоча серед істориків існують різні думки, нинішні знахідки наближають нас до остаточного з’ясування справжнього місця народження апостолів.
Закарпаття знову здивувало археологів – на Ардівській горі в Берегові знайшли залишки замку, про існування якого не підозрювали понад сто п’ятдесят років. Це відкриття вже назвали одним із найвизначніших у новітній історії археології краю.
Знахідку презентували в Ужгородському прес-клубі. Директор «Рятівної археологічної служби» Інституту археології НАН України Олег Осаульчук зазначив: шлях до цього відкриття був довгим – дослідницька робота тривала близько п’яти років, частину з яких призупинила війна.
«Знайти залишки замку – це завжди рідкість. Ми мали лише гіпотези, спиралися на історичні документи, карти, згадки. І ось тепер маємо фізичне підтвердження», – зазначив археолог.
Замок серед лісу та легенд
Рештки укріплень виявили на вершині Ардівської гори (колишнє село Чопівці, нині частина Берегова). Укріплення, збудоване з каменю, має збережені стіни завтовшки до метра та висотою до 70 см, а його площа – приблизно 20 на 22 метри. Висока вузька гора зі стрімкими схилами та ровом, робила цю локацію майже неприступною в середньовіччі.
Слідами старих карт і грамот
Історик Йосип Кобаль, який і поставив гіпотезу про існування замку, роками досліджував старовинні документи. Саме він натрапив на згадки про Севлюський замок та місто Берег у грамотах 1284 та 1308 років.
«Довго вважалося, що всі замки Закарпаття вже відомі. Але джерела вказували на ще одну фортифікацію поблизу Берегова. І ось нарешті ми знайшли її сліди», – пояснює Йосип Кобаль.
Дослідник припустив, що замок міг бути не у Виноградові, як раніше вважали, а набагато ближче – в Берегові. Усе змінила одна згадка в документах: мовилося про повернення майна селянам із Берегівщини, яке зберігалося в замку. Але чи могли жителі тих часів нести речі за десятки кілометрів? Це викликало сумнів і спонукало шукати інше розташування.
Історичні факти та королівські імена
Одне з історичних припущень пов’язує цей замок із донькою угорського короля Бейли IV – Анною, дружиною князя Ростислава Михайловича. У 1264 році Папа Римський у листі згадував про повернення Анні замку, що носив назву «Берег». Цілком можливо, йшлося саме про нині виявлені руїни.
«Поки що це гіпотеза. Ми не можемо з точністю сказати, кому належала ця фортеця. Але є історичні зачіпки, які варто дослідити», – додає Кобаль.
Історик також припускає, що згадки про плебанії, тобто парафії, в Берегові вказують на розвиток міста як важливого середньовічного центру. Цей статус підкріплюється й тим, що тут певний час перебував королівський двір.
Новий туристичний магніт?
Ардівська гора розташована в межах ботанічного заповідника, тому для подальших досліджень та збереження об’єкта археологам потрібно пройти процедури погодження з природоохоронними інстанціями. Планується також застосування сучасних методів – зокрема, лазерного сканування.
Науковці вже готують документи для внесення пам’ятки до офіційного реєстру. І хоча розкопки лише починаються, у Берегові вже говорять про можливість створення ще однієї туристичної атракції.
Виявлені на Ардівській горі руїни мають усі характерні ознаки фортифікацій XIII століття – стратегічне розташування, форма укріплень, а також історичні згадки, що співвідносяться з тією епохою. Утім, науковці наголошують: остаточне датування та підтвердження функціонального призначення об’єкта можливі лише після повноцінних археологічних розкопок.
Якщо гіпотези підтвердяться, це відкриття може істотно скоригувати уявлення про середньовічну історію Закарпаття, зокрема роль Берегова як важливого політичного й оборонного центру того часу.
[type] => post [excerpt] => Закарпаття знову здивувало археологів – на Ардівській горі в Берегові знайшли залишки замку, про існування якого не підозрювали понад сто п’ятдесят років. Це відкриття вже назвали одним із найвизначніших у новітній історії археології краю. [autID] => 8 [date] => Array ( [created] => 1754592480 [modified] => 1754589254 ) [title] => На Закарпатті виявили руїни середньовічного замку: історичне відкриття у Берегові [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=5162&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 5165 [uk] => 5162 ) [aut] => ir4ik5 [lang] => uk [image_id] => 5159 [image] => Array ( [id] => 5159 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/08/070820251754576730.jpeg [original_lng] => 539398 [original_w] => 2560 [original_h] => 1920 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/08/070820251754576730-150x150.jpeg [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/08/070820251754576730-300x225.jpeg [width] => 300 [height] => 225 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/08/070820251754576730-768x576.jpeg [width] => 768 [height] => 576 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/08/070820251754576730-1024x768.jpeg [width] => 1024 [height] => 768 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/08/070820251754576730-1536x1152.jpeg [width] => 1536 [height] => 1152 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/08/070820251754576730-2048x1536.jpeg [width] => 2048 [height] => 1536 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/08/070820251754576730.jpeg [width] => 2560 [height] => 1920 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [_thumbnail_id] => 5159 [_parental_post_id] => 3573 [views_count] => 950 [_edit_lock] => 1754586709:5 [_edit_last] => 8 [_ukrnet_feed_include] => 1 [_algolia_sync] => 309910861001 [labels] => Array ( ) [categories] => Array ( [0] => 51 [1] => 43 ) [categories_name] => Array ( [0] => Новини [1] => Статті ) [tags] => Array ( [0] => 1369 [1] => 197 [2] => 63 ) [tags_name] => Array ( [0] => археологи [1] => Закарпаття [2] => замок ) ) [3] => Array ( [id] => 5119 [content] =>
На півночі Англії археологи натрапили на взуття гігантського розміру, яке носили давні римські вояки.
У Великій Британії археологи виявили взуття гігантського розміру, яке носили захисники римського форту Магна ще у перших століттях нашої ери.
Розмір взуття – понад 30 см, що відповідає сучасному 46-му – вразив учених, адже середній розмір ноги в ті часи був значно меншим.
Про це повідомляє CNN із посиланням на старшу археологиню Рейчел Фрейм, яка очолює розкопки на півночі Англії.
Черевики були знайдені на території військового форту Магна, розташованого вздовж Адріанового валу – кам’яної стіни довжиною 117 км, зведеної для захисту Римської імперії від племен півночі.
Взуття виготовлене з товстої коров’ячої шкіри, зшите залізними цвяхами – очевидно, для тривалого використання. Але вчені здивовані не лише його збереженням, а й розміром: для тієї епохи це надзвичайно велика нога.
„Ми шукали багато пояснень. Наприклад, можливо, це було їхнє зимове взуття, або люди набивали його, одягаючи додаткові шкарпетки. Але оскільки згодом ми знайшли більше таких черевиків, ми подумали, що це були просто люди з дуже великими ступнями”, – розповіла Фрейм.
Форт Магна функціонував із 85 року н.е., охоронці в ньому змінювалися кожні кілька років. Археологи виявили згадки про військових із територій сучасної Сирії, Хорватії, Сербії та Нідерландів. Але ким саме були власники черевиків – досі загадка.
Ймовірно, воїни залишали речі, тікаючи з гарнізону, – і це дозволило знайти ці артефакти через понад 1900 років. Надзвичайно добре збережені шкіряні підошви збереглися завдяки особливому дубленню – з використанням рослинних речовин.
У найближчих планах дослідників – вивчити відбитки, які залишились усередині взуття, і за їхньою формою змоделювати ступні власників.
Розкопки у форті тривають. Археологи сподіваються, що подібні знахідки допоможуть глибше зрозуміти повсякденне життя римських легіонерів на краю імперії.
У занедбаному куточку забутого кладовища, серед зарослих чагарником могил ховається 300-річний надгробний камінь, який, на думку місцевих жителів, є не просто місцем спочинку чоловіка, а могилою першого задокументованого вампіра у світі.
Кісільєво, селище з населенням усього кілька сотень осіб, розташоване приблизно за 100 кілометрів на схід від Белграда, тепер сподівається переписати карту міфів про вампірів.
Могилу нещодавно виявив місцевий історик Ненад Міхайлович, який обстежував територію в пошуках води. «Ця могильна плита, хоча й сильно пошкоджена часом, має явні ознаки чогось особливого. Паличка просто врізалася в землю, і людина, яка проводила вимірювання, сказала, що ніколи раніше не бачила нічого подібного».
Місцеві жителі переконані, що ця могила є останнім притулком Петра Благоєвича. За легендою, його ексгумували влітку 1725 року, після того як приписали йому смерть кількох селян. За припущеннями, після смерті чоловік продовжував з’являтися вночі, щоб висмоктувати життєву енергію з живих.
Перший вампір
Цю історію підтверджує також випуск Wienerisches Diarium від 21 липня 1725 року, в якому лікарі та військові офіцери Габсбурзької імперії повідомляли про це явище. Згідно з описом, під час вилучення тіло Благоєвича виявилося цілком неушкодженим, а коли в нього встромили терновий кілок, «з його рота й вух потекла свіжа червона кров».
Колишній мер села Мірко Богічевич, чия родина живе тут уже 11 поколінь, також дав свідчення.
«Імовірно, він був простою людиною, яка завдяки щасливому випадку або, навпаки, нещасному – стала вампіром. Єдине, що відомо напевно, – він походив із Кісільєва, і його ім’я згадується вже в записах близько 1700 року», – цитує France24.
Водночас деякі дослідники ставлять під сумнів достовірність цієї історії. Клеменс Рутнер, керівник Центру європейських досліджень Триніті-коледжу в Дубліні, вважає, що легенда могла виникнути через неправильний переклад. «Слово «upior» – старовинний болгарський вираз, що означає «погана людина». На мою думку, місцеві жителі промовляли це слово, а австрійські лікарі неправильно його зрозуміли і просто записали як «вампір».
На переконання Рутнера, насправді в селі могла бути серйозна інфекція, можливо, сибірська виразка, яка викликала високу температуру з задухою, тому логічним містичним поясненням смертей став вампіризм. Однак Міхайлович непохитний: на думку 68-річного історика, письмові джерела однозначні. «Це задокументований випадок, який офіційно фігурує як вампіризм. Я переконаний у достовірності цього повідомлення».
Статуеткабез очей, носа і рота, виготовлена з вапняку,вважається відкриттям століття, яке може пролити нове світло на археологічну історію Польщі.
Так звана «Венера з Колобжега», виявлена у 2022 році фермером з Померанії, може мати вік 6000 років і, на думку археологів, є унікальною знахідкою в історії польської археології. Після ретельного дослідження фігурка буде представлена в новій частині постійної експозиції Польського музею зброї.
Ця «незвичайна кам’яна фігурка», як назвали її у своєму пресрелізі експерти, що проводили дослідження, була знайдена в селі Оброти, поблизу річки Парсета. Статуетка, висота якої сягає всього 12 сантиметрів, потрапила до рук Вальдемара Садовського, члена дослідницької групи Парсета, що працює при Товаристві друзів Польського музею зброї в Колбжезі.
Такого відкриття ще не було в історії країни. На думку дослідників, фігурка Венери з Колобжега стане «одним із найдавніших експонатів» музею та «водночас унікальною знахідкою в Центральній і Східній Європі з території Західного Помор’я».
Археологи вважають, що це, імовірно, символ Венери – богині кохання та родючості. Хоча фігурка не має рис обличчя, вона чітко підкреслює жіночі риси. Можливо, у неоліті її використовували для ритуалів родючості.
«Імовірно, це творіння перших землеробів, які оселилися на родючих землях Західної Померанії, у нашому випадку в районі річки Парсета», – вважають дослідники.
Хоча це не єдина фігура Венери, виявлена в Європі, на думку експертів, «Венера з Колобжега […] є унікальною знахідкою з території Польщі, де досі не було знайдено нічого подібного». Тоді як фігури такого типу зазвичай виготовлялися з глини, польський екземпляр зроблений з вапняку – мінералу, який рідше використовується для подібних робіт.
«Я сміливо можу сказати, що це відкриття століття», – зауважив історик, підводний археолог, директор Польського музею зброї в Колобжезі Олександр Осташ. «Це надзвичайно розширює наші уявлення про історію Колобжега», – додав він.
Тепер фігурка приєднається до інших відомих зразків, серед яких Венера з Віллендорфа, виявлена в Австрії в 1908 році, та знайдена у 2008-му Венера з Холе-Фельса, яка є одним із найбільших відкриттів доісторичного періоду в цьому регіоні.
Експерти продовжують досліджувати фігурку, щоб отримати додаткову інформацію про життя в період неоліту.
Археологи виявили монументальну античну мармурову голову в Римі під форумом Траяна. Мер Рима в суботу повідомив на своїй сторінці в соцмережі, що знахідкою стала мармурова голова чоловіка з густим волоссям і проникливим поглядом, яка століттями була прихована під землею.
Археологи виявили монументальну мармурову голову, що походить із часів Стародавнього Риму, під час розкопок на колишньому форумі Траяна в історичному центрі Риму. Про цю археологічну подію написав у суботу на своїй сторінці в соцмережі мер Риму Роберто Гуальтьєрі.
«Вічне місто ніколи не перестає нас дивувати. Під нашими ногами щодня продовжує жити тисячолітня історія, яка знову і знову зачаровує світ», — зазначив мер міста. Археологи досліджують, хто міг стати прототипом для цієї античної мармурової статуї. Твір мистецтва було знайдено на території, де колись стояли монументальні ворота з колон висотою майже 12 метрів, – зазначило MTI.
Більше сотні раніше невідомих руїн були виявлені на археологічній ділянці Гран-Паяте в Перу під час розкопок у 2022-2024 роках, повідомив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF).
Це перше велике відкриття в регіоні з 1980-х років і більш ніж удвічі збільшує кількість відомих споруд тапапохи з 26 раніше відомих.
Гран-Пахатен, що в департаменті Сан-Мартін, є найбільш значущим містом-руїною тапапохи – завдяки своїй архітектурі та розташуванню на території Національного парку Ріо-Абісео, що входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Чачапої (це слово означає «хмарний воїн» мовою кечуа) будували церемоніальні місця, розвинуті міські центри, терасові сільськогосподарські культури та скельні гробниці на висоті від 2 000 до 3 000 метрів над рівнем моря в Андах.
Доколумбова південноамериканська культура чачапо існувала між 7-м і 16-м століттями, а інки підкорили і поглинули цей народ у своїй імперії незадовго до приходу іспанців наприкінці 15-го століття.
Археологічне місце, відкрите в 1960-х роках, містить кам’яні мозаїки та споруди, прикрашені рельєфними фризами, що використовувалися для проведення церемоній. Хоча під час попередніх розкопок було виявлено кілька помітних будівель, більша частина пам’ятки була прихована під густою рослинністю, і її повний розмір, функції та дата походження залишалися тільки предметом здогадок.
Експерти WMF використовували передові технології, включаючи повітряне та ручне лазерне визначення відстані за допомогою LiDAR і фотограмметрію, щоб створити сучасну карту Гран-Пажатена.
З метою захисту унікальної та вразливої екосистеми національного парку доступ туристів до Гран-Паятена та решти території національного парку суворо обмежений.
У Художньому музеї Ліми (MALI) також відкрилася виставка, яка триватиме до 18 червня і демонструє культуру Чачапоя та останні відкриття Всесвітнього фонду дикої природи.
Археологи виявили в Помпеях надзвичайно рідкісний настінний розпис, який зображує стародавній культ містерій. У його центрі знаходиться жінка, яка проходить обряд посвяти під покровом ночі, повідомляє Live Science.
Фреска покриває три стіни великої банкетної зали, четверта – відкривається до саду. На яскраво-червоному тлі зображені численні постаті менад — жінок-послідовниць Діоніса, бога вина, — які зображені як мисливці, що несуть мечі в руках та забитих кіз на плечах. На фресці також зображені молоді сатири, напівкозли та напівлюди, які грають на флейті та здійснюють жертвопринесення вина.
У центрі фрески — старий сатир із молодою жінкою, яка збирається пройти посвяту в культ містерій Діоніса. Це стародавній культ, який сягає V до нашої ери. Він називався «таїнством», оскільки його посвята та практики трималися в таємниці від сторонніх.
Водночас фреска розкриває деякі обряди культу. Римські посвячені, ймовірно, полювали так само, як і грецькі до них. На думку вчених, містеріальні обряди відображали древній зв’язок між Діонісом та дикими тваринами.
Хоча багато аспектів містерій Діонісія були втрачені через таємність, історичні свідчення припускають, що вони включали інтенсивне використання вина та інших речовин, таких як опіум, щоб викликати у послідовників стани, подібні до трансу. Діоніс був також відомий як відроджений бог і став асоціюватися з воскресінням. Мабуть, його обіцяли тим, хто був присвячений містерії.
Єдина інша відома фреска із зображенням діонісійських обрядів була виявлена в 1909 році в будинку в передмісті Помпеїв, відомому як Вілла містерій. На цих фресках також зображені сатири, менади та жінка, що посвячується в культ при підготовці до шлюбу, але на них відсутні зображення полювання.
Але обидві фрески на тему Діоніса розкривають «дикий, неприборканий бік жінок», – заявив Габріель Цухтрігель, директор Археологічного парку Помпеї. Це той тип жінок, які «вириваються з-під чоловічого порядку, щоби вільно танцювати, ходити на полювання і їсти сире м’ясо в горах і лісах», — сказав він.
Фрески з містеріями Діонісія як на Віллі містерій, так і в нещодавно виявленому Будинку Тіаса датуються серединою першого століття до нашої ери, тобто їм було більше століття, коли 79 року нашої ери сталося виверження Везувію.
Еліта стародавніх римлян „балувала” своїх гостей розслаблюючими термальними ваннами, коли вони приїжджали, щоб насолодитися веселощами великого бенкету, як показало нове відкриття на археологічних розкопках Помпеї.
Як пише CNN, всередині житлового будинку археологи виявили один із найбільших і найскладніших термальних спа-комплексів, коли-небудь знайдених в археологічному парку.
Розкішні приміщення для купання з’єднані з чорною, вкритою фресками банкетною залою. Це означає, що приватний будинок був величезним місцем для урочистостей.
Будинок, мабуть, належав важливому члену місцевого суспільства, а банний комплекс сам по собі підходив для важливих випадків, коли власник міг забезпечити виборчий консенсус, просувати кандидатуру сім’ї чи друзів або просто демонструвати свій соціальний статус.
Зазначається, що це перегукується зі сценою з давньоримської класики Гая Петронія Арбітра „Сатирикон”, у якій на початку званої вечері багатий господар Трімалхіон і його супутники купалися, відпочивали в сауні, а потім пірнали в холодну воду.
Спа-салон Помпей, що вміщає 30 осіб, містить гарячу кімнату, теплу кімнату і холодну кімнату для охолодження, а також роздягальню з лавками.
Холодна кімната складається з перистиля або двору з портиком завдовжки 10 метрів і завширшки 10 метрів з великим басейном у центрі. Габріель Цухтрігель, директор археологічного об’єкта, сказав:
„Усе було функціонально для постановки „шоу”, у центрі якого перебував сам власник. Точно так само, як чорна зала була призначена для перенесення гостей до грецького палацу, так і перистиль з великим басейном у центрі та прилеглим спа-комплексом мали функцію створення обстановки грецької гімназії, яка була ще більше підкреслена спортивними сценами, доданими пізніше. І тому глядачі, вдячні та голодні, зі щирим захопленням аплодували б шоу, організованому господарем, і після вечора в його „гімназії” говорили б про нього ще довго”.
Зазначається, що це відкриття є частиною розкопок у регіоні похованого міста, де також було знайдено пекарню, реконструкцію будинку та кімнати, прикрашені складними малюнками.
