Міжнародний проект ДНК Леонардо, що стартував у 2016 році, наблизив учених до розгадки біологічного коріння великого майстра епохи Відродження. Дослідники мають намір відновити Y-хромосому Леонардо і його генетичний профіль, щоб зрозуміти особливості його здоров’я, зору, творчих здібностей і навіть можливі причини смерті.
Основою для роботи стали більш ніж 30 років досліджень істориків Алессандро Веццосі та Аньєзе Сабато. У своїй новій книзі «Геній да Вінчі: генеалогія і генетика ДНК Леонардо» вони представили генеалогічне древо, що простежує родовід Леонардо від 1331 року і налічує понад 400 осіб у 21 поколінні. У результаті було знайдено 15 живих нащадків по чоловічій лінії – від батька і зведеного брата Леонардо.
Команда генетиків під керівництвом професора Девіда Карамеллі з Флорентійського університету провела аналіз ДНК шістьох чоловіків, підтвердивши у них наявність спільних ділянок Y-хромосоми. Це доводить безперервність чоловічої лінії сім’ї да Вінчі щонайменше до 15-го покоління.
Проєкт іде далі: планується аналізувати зразки з особистих артефактів Леонардо — відбитки пальців на сторінках рукописів або органічні залишки, знайдені в місцях, пов’язаних із ним. Дослідники сподіваються, що біологія XXI століття допоможе розкрити таємниці, які раніше вважалися втраченими назавжди.
Одним із відкриттів стала знахідка вугільного малюнка на каміні в будинку Леонардо у Вінчі. Зображення фантастичної істоти з рогом і крилами, прозване «Єдиноріг-дракон», можливо, належить пензлю юного Леонардо.
Аналіз ДНК 2000-річного скелета чоловіка, знайденого в британському Кембриджширі, показав, що він належав до кочової групи сарматів і міг прийти туди з території сучасної України, пише ВВС.
Повний, добре збережений скелет археологи назвали Оффорд Клуні 203645 – за назвою села в Кембриджширі, де його знайшли під час дорожніх робіт на трасі A14 між Кембриджем і Гантінгдоном. Він лежав у канаві один, без будь-яких особистих речей, які б могли допомогти у встановленні його особи. Його поховали між 126 і 228 роками нашої ери, коли Британія була під окупацією Римської імперії.
ДНК чоловіка проаналізували на фрагменті крихітної кістки, вилученої з його внутрішнього вуха – вона збереглася найкраще порівняно з іншими частинами скелета.
„Генетично він сильно відрізнявся від інших романо-британських людей, досліджених на цей момент”, – сказала Марина Сілва, докторка наук з Лабораторії стародавньої геноміки Інституту Френсіса Кріка.
Додатковий хімічний аналіз зубів чоловіка, проведений археологічним факультетом Даремського університету, показав, що до шестирічного віку він вживав зерна проса та сорго, якими харчувалися сармати, але з віком кількість цих зерен в його раціоні значно зменшилась, натомість з’явилися сорти пшениці, поширені у західній Європі, що свідчить про факт його міграції на захід.
Спираючись на історичні архіви, вчені припускають, що Оффорд міг бути сином кавалериста або його рабом. Приблизно тоді, коли він жив, підрозділ сарматської кінноти, включений до складу римської армії, відправили до Британії.
