Вінілові платівки та програвачі повернулися й уже популярніші за CD

Після винаходу грамофона в 1888 році й до кінця 1970-х вінілові платівки були найпопулярнішим музичним носієм. Процес постійно вдосконалювався, і після того як у 1948 році завдяки Петеру Каролі Гольдмарку, який мав угорське походження, народилася платівка з відтиснутою спіральною борозенкою, протягом наступних  трьох десятиліть вінілові програвачі повністю домінували в музичній індустрії.

Саме згаданий період ХХ століття був дуже важливим для цього сектору. Тоді дешевий програвач (у простонародді «вертушка», – ред.) став доступним для  широких мас, і, звичайно ж, саме в той час з’явилися перші справжні поп- і рок-зірки. Аналогові носії звукових даних, тобто вінілові платівки, випускалися та продавалися мільйонними тиражами. Не буде перебільшенням сказати, що майже в кожному домогосподарстві було принаймні кілька таких чорних дисків. Цей формат вважався дуже популярним і в Східній Європі.

Золотий вік вінілу тривав до кінця 70-х. У 1979 році з’явився Walkman, який за лічені хвилини перевернув усе з ніг на голову, а в 1982-му відбувся «черговий переворот» –  вийшов компакт-диск (CD), і ці два винаходити менш ніж за десятиліття поставили хрест на кар’єрі вінілу. Продажі різко впали, великі виробники один за одним закривали свої заводи, і до 1990 року платівки стали фактично вмираючою технологією.

Наступні півтора десятиліття ознаменувалися повільною агонією. Протягом цього періоду лише фанатичні колекціонери, одержимі аудіофіли та ді-джеї не дозволили платівкам канути у вічність. Завдяки їм у той непростий час виконавці також випускали чорні вінілові диски, але в дуже обмеженій кількості. Коли на рубежі тисячоліть – на початку нульових з’явилися перші цифрові стрімінг-платформи, а скачування та обмін файлами стали повсякденним явищем, усі думали, що вінілові платівки назавжди залишилися в минулому. Тоді справді існувала велика ймовірність, що радикальне зниження попиту на фізичні носії остаточно покінчить з найпопулярнішим музичним форматом 60-х – середини 80-х.  Але цього не сталося. У 2007 році вінілова платівка несподівано знову стала «крутою» в субкультурах західноєвропейських та американських міст. Ця тенденція розпочалася з андеграунду й незабаром потрапила в мейнстрім. До 2010 року було продано безпрецедентну до 1990-го кількість вінілу. У наступні роки продажі платівок неухильно зростали. Технологічна галузь теж відреагувала на такий поворот подій.

У конкурсі «вертушок» узяли участь великі виробники, зокрема Technics, які, зважаючи на злет інтересу, повернулися до цього сегменту. Наприклад, Sony або Neubilt через десятиліття створили нові заводи для випуску вінілових платівок. Так, у 2015 році кількість проданих платівок зросла на 52% порівняно з попереднім. Це означало, що за один рік було продано половину тієї кількості платівок, що в період із 1990-го по 2007-й.

Багато хто очікував, що ця тенденція невдовзі піде на спад і відродження вінілу буде лише скороминущим спалахом. Однак це також виявилося помилковою думкою. Відродження вінілу триває вже понад десятиліття, а в першій половині 2020-го сталося те, чого не спостерігалося із середини 1980-х років: у цей період у США вінілові платівки продавалися дорожче, ніж компакт-диски. До того ж люди купили вінілу на 232 мільйони доларів, тоді як компакт-дисків – усього на 130 мільйонів доларів. Блискучі чорні диски, до речі, становили 70% усього ринку фізичних носіїв, тому можна впевнено стверджувати, що цьогоріч вони також домінуватимуть у цьому секторі. Катастрофічну «неефективність» CD багато хто пояснює коронавірусом. Тобто люди в цій галузі також звернулися до інтернет-рішень. Однак цьому суперечить той факт, що продажі вінілу зросли і 2020-го.

У будь-якому разі фактом залишається те, що на ринку домінує онлайн-стрімінг. Його прибуток за перші шість місяців цього року сягнув 4,8 млрд доларів, тобто 85% загального доходу.

Багато людей не розуміють, що може стояти за відродженням вінілових платівок, оскільки ці носії є великими, делікатними та непростими у використанні. І останнє, але не менш важливе: вони значно дорожчі, ніж компакт-диски або цифрові альбоми. Однак успіх цього формату можна пояснити низкою причин.

Виросло покоління, яке раніше не стикалося з блискучими чорними платівками, для якого колекціонування і прослуховування музики на вінілі не «застаріле» й «допотопне» заняття, а навпаки, нове та захоплююче хобі. У перший період «вінілового ренесансу», тобто з 2007 по 2010 рік, це було одним із основних факторів збільшення попиту. Немає про що сперечатися – вініл став модним. Новою платівкою можна було похизуватися в соціальних колах, а обмін записами став подією, з’явитися на яку вважалося престижним. Крім того, часто траплялося, що вініл купували люди, котрі вдома навіть не мали програвача. І з цього також випливає, що відродження вінілу відбулося насамперед завдяки молоді, що раніше здавалося немислимим.

Вініл, на відміну від компакт-дисків або файлів, базується на аналоговій технології. Як наслідок, багато хто впевнений, що якість звуку платівок набагато краща за ту, яку пропонують конкуренти – CD або FLAC-файли. У чому ж причина? Річ саме в якості звуку. Це той самий «теплий ламповий» звук, про який твердять аудіофіли і на який намагаються орієнтуватися бренди, що виробляють музичне обладнання. Описати його складно, але той, хто слухав вінілові пластинки, розуміє, про що йдеться. Звук більш соковитий, насичений, унікальний, відрізняється від електронних записів «живим» звучанням.

Важливим аспектом є й те, що багато людей люблять вінілові платівки, бо їм подобається брати їх у руки, доглядати за ними, відчувати їхній запах. Крім того, великі обкладинки-конверти виглядають набагато краще, ніж буклети компакт-дисків, укладені в пластиковий футляр. Відіграє роль також своєрідний ритуал, коли колекціонер кладе чорну платівку на диск «вертушки», вирівнює тонарм і запускає відтворення. Це справді унікальне, незрівнянне відчуття, яке підтверджується нашим власним досвідом. Ще один бал на користь вінілу приносить те, що саме цей ритуал є справжнім прослуховуванням музики, адже коли ви кладете платівку, сідаєте, слухаєте, потім перевертаєте на інший бік, саме тоді ви по-справжньому віддаєтеся музиці, на якийсь час забуваючи про навколишній невгамовний світ.

Джерело: Magyar Nemzet