Історія і містика: справжня доля корони Угорського королівства

У преамбулі до конституції Угорщини, прийнятої у квітні 2011 року, зазначається, що угорська нація пишається святим королем Іштваном, який створив Угорську державу й зробив її частиною християнської Європи, і шанує Святу корону, котра символізує конституційну безперервність угорської державності та єдність нації.

Протягом сотень років корона святого Іштвана, або Свята корона, залишається одним із найважливіших національних символів Угорщини. З’явилася вона ще на початку XI століття й відтоді продовжує відігравати величезне значення для угорського народу та держави.

Свята корона – це символ влади монарха й одночасно її божественного походження, а також обов’язковий атрибут коронації. Однак, крім цих загальних характеристик корони будь-якого середньовічного володаря, вона мала особливе значення, бо з символу королівської влади поступово перетворилася на символ держави і стала позначати вже й владу Угорської держави в цілому. Більше того, тільки увінчання короною святого Іштвана надавало владі короля легітимного характеру.

Як відомо, король Іштван – найважливіша фігура угорської історії, оскільки саме за його правління (близько 997–1038 років) язичницькі угорські племена прийняли християнство і сформували незалежну державу, яка стала повноправним суб’єктом тогочасних міжнародних відносин.

У 1083 році король Іштван був канонізований, і це дало можливість говорити про святородність і богообраність правлячої династії Арпадів, а пізніше й божественний захист Угорської держави. До речі, основні відомості про його життя тривалий час дослідники черпали із «Житія святого Іштвана» – середньовічного бестселера, написаного єпископом Хартвіком у 1112–1116 роках.

Тож у певні періоди угорської історії корона святого Іштвана ставала навіть вищим джерелом влади всупереч волі монарха. Наприклад, коли в 1401 році барони взяли в полон короля Сигізмунда Люксембурга, їхня рада правила саме від імені Святої корони.

Уперше словосполучення «Свята корона Угорщини» з’явилося в грамоті 1256 року. Незабаром коронація цією короною стала обов’язковою умовою для отримання монаршого статусу, таким чином із символу влади регалія перетворилася на її носія. Через це Роберту Анжуйскому довелося коронуватися тричі – у 1301, 1309 і 1310 роках, адже перші дві церемонії відбувалися без Святої корони й угорська знать визнала їх нелегітимними.

До речі, усі піддані угорського короля автоматично називалися підданими королівської корони (fideles coronae regiae). Уже до XIV століття сформувалося уявлення про «споконвічно угорські території», і їх стали називати «короною королівства Угорщини» (corona regni Hungariae). А після того як турецький султан Сулейман Пишний окупував значну частину цих земель, до церемоніальної клятви, яку виголошували угорські королі під час коронації, додалася обіцянка «повернути і знову приєднати» до корони втрачені території.

Крім цього, свого часу Свята корона, будучи юридичною особою, фігурувала як власник замку в Буді та Трансильванського воєводства, а в церемоніальних клятвах містилися особисті звернення до неї.

У Новий час угорська корона продовжувала наділятися надприродними силами. Так, у 1784 році імператор Священної Римської імперії (і король Угорщини) Йосип II Габсбург вирішив перенести цю реліквію до Відня. Але, на думку місцевого населення, якраз це й спричинило катаклізми, голод та економічну нестабільність, які охопили Угорщину, і вже в 1790 році Свята корона була повернута до Будапешта.

У XIX столітті історія про те, що корона дісталася Угорщині від Папи Римського, стала використовуватись як доказ історичного права Угорської держави на суверенітет, а сама середньовічна регалія перетворилася на символ незалежності й територіальної цілісності Угорщини.

Цікаво, що Свята корона має прямий стосунок і до Закарпаття. Так, у фондах Мукачівського греко-католицького єпископату зберігаються документи, у яких розповідається про перебування Святої корони в нашому краї в грудні 1805-го – березні 1806-го. А все тому що в 1805 році війська наполеонівської Франції зайняли столицю Австрії й виникла загроза окупації території Угорщини.

Тож політичне керівництво, усвідомлюючи небезпеку, яка нависла над державою, прийняло рішення заздалегідь вивезти національні символи угорського народу в безпечне місце. Найбільше підходив для цього Мукачівський замок, розташований далеко від військових дій.

Після того як загроза окупації Угорщини минула, у березні 1806 року, угорська національна святиня в супроводі охорони урочисто вирушила додому – до Будапешта.

У тогочасних документах згадується й селище Середнє, через яке угорська реліквія також проїжджала. Тепер у будівлі, в якій переховували корону святого Іштвана, знаходиться Центр культури ім. графа Бутлера. Цей заклад був відкритий кілька тижнів тому. Справжні руїни перетворилися на сучасну споруду, яка, до речі, подібна до оригіналу, за підтримки ГО «Товариство угорської культури Закарпаття» і фінансової допомоги угорського уряду. Приміщення в Центрі ім. Бутлера носять імена видатних постатей угорської історії, серед яких Іштван Добо та Еган (Едмунд) Еде. Звісно, тут облаштували і зал, присвячений короні святого Іштвана.

Можна констатувати, що в історії Святої корони відобразилися всі перипетії історичної долі Угорщини – становлення держави, розвиток угорського суспільства і його уявлень про державу та владу, відносини з сусідами тощо. Свого часу реліквія побувала в руках німецьких князів та імператорів, австрійських монархів, турецьких султанів і навіть американських військ в останні місяці Другої світової війни, після чого більш ніж на 20 років (до 1978-го) переселилася до Сполучених Штатів.

Але Свята корона завжди поверталася на батьківщину. І сьогодні цей символ угорської державності, національної гідності країни, реліквія, яка ретельно й дбайливо охороняється, з великою пошаною зберігається в головній будівлі Угорської держави – парламенті країни. Історія Святої корони – невід’ємна частина історії Угорщини, котра, у свою чергу, є невід’ємною частиною європейської і світової історії, культури та цивілізації.

Разом із тим корона святого Іштвана й сьогодні продовжує становити великий науковий інтерес для істориків, мистецтвознавців, фахівців правових наук та представників інших галузей наукового знання як в Угорщині, так і далеко за її межами.

Святу корону можна побачити, відвідавши прекрасну будівлю парламенту Угорщини, яка велично стоїть на Пештському березі Дунаю. До речі, там ви зможете побачити також інші королівські регалії – державу, скіпетр і клятвений меч.

Юрій КОПИНЕЦЬ, “Карпатський об’єктив”