У січні 1993 року Чехословаччина розпалася на дві незалежні держави. Поділ відбувся мирно. Відтоді Чехія і Словаччина залишалися найближчими союзниками. Чи змінилося щось нині?
1 січня 2023 року Чеська республіка і Словаччина відзначають 30-річчя з дня поділу Чехословаччини. Весь час після розпаду Чехословаччини відносини між двома країнами, які колись були єдиною державою, залишалися винятково дружніми та мирними. Чи змінилося щось за цей час?
Останній саміт ЄС під головуванням Чехії 15 грудня 2022 року відбувся без прем’єр-міністра Словаччини Едуарда Гегера. Йому цього дня парламент у Братиславі виніс вотум недовіри. Гегера на саміті представляв його чеський колега Петр Фіала. І це не стало ні для кого сюрпризом, адже і за 30 років після мирного розпаду Чехословаччини Чеська республіка і Словаччина, як і раніше, зберігають дуже близькі відносини.
Це підтвердив у розмові з DW і чеський прем’єр-міністр Петр Фіала: „Чудові відносини між Чеською республікою і Словаччиною існують не лише в цьому питанні”. Тож 30-річчя мирного поділу Чехословаччини та заснування двох незалежних держав – Чеської Республіки та Словаччини – святкуватимуть з особливою гордістю.
„Оксамитове розлучення” чехів і словаків
Спільну державу чехів і словаків – першу Чехословацьку республіку заснували 28 жовтня 1918 року внаслідок розпаду Австро-Угорщини, на уламках імперії монархічної династії Габсбургів. Головним аргументом для її створення тоді було бажання обох народів об’єднатися.
Втім, після років існування першої Чехословацької республіки (1918-1938 роки), окупації нацистською Німеччиною (1939-1944/45 роки), а згодом після комуністичної диктатури між чехами і словаками посилилися культурні, мовні та інші відмінності. На виборах 1992 року і в Чехії, і в Словаччині перемогу здобули партії, які виступали проти єдиної держави. 31 грудня 1992 року Чехословаччина офіційно розпалася.
Обидві республіки встигли затвердити національні конституції та уклали десятки договорів, чим унеможливили територіальні або економічні претензії одна до одної. Ба більше, обидві незалежні країни домовилися, що вважатимуть себе правонаступницями єдиної Чехословаччини.
Чеську та словацьку мови взаємно визнали такими, що відповідають вимогам державних, тобто їх, як і раніше, можна було використовувати нарівні. Мирний і офіційно узаконений розпад Чехословаччини отримав назву „оксамитове розлучення”. Це сталося після „Оксамитової революції”, коли на зміну соціалістичному ладу та плановій економіці прийшла демократія та ринкова економіка.
„Створення двох незалежних держав було правильним”
„Ми не повинні забувати, що розпад Чехословаччини був не лише мирним, а й також стався в незвично дружній атмосфері”, – нагадав Петр Фіала. За його словами, це унікальна подія в історії: „Те особливе, чим ми можемо пишатися і над чим ми маємо працювати, – чудові стосунки між Чехією та Словаччиною і після розпаду єдиної держави”.
Так відбувається не лише на політичному рівні, а й на рівні компаній та стосунків між людьми. „Це справді щось прекрасне, і я думаю, це показує, що створення двох незалежних держав було правильним шляхом і допомогло обом народам, – заявив DW чеський прем’єр. – Той факт, що в нас такі добрі стосунки, робить нас разом сильнішими в Європі”.
Такої ж думки дотримуються і словацькі політики та дипломати. Міністр закордонних справ Словаччини Растіслав Качер охоче згадує про той час, коли він був послом у чеській столиці: „Бути словацьким послом у Празі – великий привілей. Тут ти король дипломатії. Інші дипломати кажуть: „Ніхто інший не розуміє чеську політику так добре, як ви, поясніть і нам, будь ласка”.
Відносини через 30 років
Серед чеських дипломатів пост посла в Братиславі теж вважається престижним. Доказом є той факт, що посолкою Чехії в Словаччині з 2013 до 2018 року була експерша леді Лівіа Клаусова, дружина колишнього президента Вацлава Клауса. „У той момент, коли стало відомо, що я вирушу в Словаччину як посол, інтерес був дуже великий, набагато більший, ніж тоді, коли мене призначили послом у Німеччині”, – згадує в розмові з DW Рудольф Їндрак, який з 1 січня 2023 року очолить диппредставництво Чехії в Братиславі.
Ще одним показником виключно добрих відносин між Чехією і Словаччиною є той факт, що перші візити президенти, прем’єр-міністри, глави МЗС обох країн і через 30 років після поділу Чехословаччини здійснюють до столиць сусідніх держав – Праги і Братислави.
Крім того, постійно відбуваються спільні засідання урядів двох країн та регулярні й студентські обміни. Ба більше, чеські та словацькі громадяни можуть безкоштовно здобувати вищу освіту в обох державах. Їхні жителі розуміють обидві мови. Понад 25 тисяч словацьких студентів здобувають вищу освіту в Чеській Республіці – це понад 10 відсотків від загальної кількості студентів у цій країні. Кількість чеських студентів у Словаччині набагато нижча.
Тисячі словацьких лікарів і медсестер працюють у Чехії. У 91 тисячі чеських громадян словацьке коріння, і понад 114 тисяч словаків мають постійне місце проживання в Чехії. Словацький політолог Григорій Месежніков в інтерв’ю DW підтвердив, що відносини між Прагою і Братиславою залишаються хорошими. „Сприйняття словаками чехів дуже позитивне, що підтверджують результати соцопитувань. У Чехії словаків сприймають як найближчий народ”, – зазначив Месежніков.
Він додав, що „Чехословаччина все ще жива в головах і серцях людей, хоча й різною мірою”. Проведене в листопаді 2022 року опитування Празького інституту вивчення громадської думки (STEM) засвідчило, що 91 відсоток респондентів-словаків і 87 відсотків опитаних чехів усе ще вважають себе найближчими союзниками. 53 відсотки словаків вважають поділ Чехословаччини неправильним, але тільки 35 відсотків чехів думають так само.
Перша криза у відносинах
На думку багатьох експертів, особлива близькість між двома братніми народами потихеньку слабшає. „У багатьох сферах наші стосунки більше не є винятково хорошими, – визнає Рудольф Їндрак. – Чесько-словацькі відносини в Євросоюзі можна порівняти зі шматочком цукру-рафінаду, що розчинився: після вступу до ЄС ми перестали приділяти їм достатньо уваги”.
Це проявилося під час першої серйозної кризи у двосторонніх відносинах з моменту розпаду Чехословаччини, коли 29 вересня 2022 року Чехія тимчасово закрила „зелений кордон” у Словаччину (в середині ЄС немає прикордонного контролю. – Ред.). Причиною тому стало зростання кількості нелегальних мігрантів, які потрапляли в країну через словацьку територію. Братислава, попри наявні угоди, відмовилася приймати назад мігрантів, яких затримала чеська поліція.
„Так, однією з причин відновлення контролю на спільному кордоні були проблеми з виконанням Словаччиною угоди про повернення мігрантів”, – повідомила в інтерв’ю DW Хана Мала з пресслужби МВС Чехії. Закриття „зеленого кордону” викликало протести словацьких далекобійників. Зустріч прем’єрів двох країн 11 листопада 2022 року не допомогла врегулювати проблему. „Зелений кордон” між двома країнами під час різдвяних свят буде закрито.
У Словаччині в печері Гучіва (Hučivá), захованій у гірському масиві Белянські Татри, були знайдені сліди, залишені групою доісторичних мисливців. Археологи, палеозоологи, геологи, седиментологи, археоботаніки та палеогенетики з Інституту археології Ягеллонського університету в Кракові виявили сотні клинків із радіолариту, кременю й лімносиліциту. Крім того, були знайдені кістяні голки, кістки різних тварин та залишки великого вогнища.
Дослідники натрапили також на фауністичні й археоботанічні останки, кістки серни (Rupicapra rupicapra), оленя (Cervus elaphus) і дикого коня (Equus ferus). Понад десять кісток мають порізи і тріщини, імовірно, спричинені вилученням кісткового мозку та шліфуванням кам’яними інструментами. Про висновки вчених повідомляється в дослідженні, опублікованому в науковому журналі Antiquity. Зокрема висловлюється припущення, що згадана група могла займатися полюванням на альпійського козла (Capra ibex) – виду диких козлів, які живуть у пересіченій місцевості поблизу снігової лінії гори.
Експерти вважають, що більшість знахідок датуються палеолітом. Група мисливців могла походити з так званої Мадленської культури, названої на честь Абрі-де-ла-Мадлен, скельного притулку на південному заході Франції. Мешкала в Європі 23–14 тисяч років тому, наприкінці останнього льодовикового періоду, який геологи називають ще плейстоценом, пише науковий інтернет-портал HeritageDaily.
Відкриття захоплююче також з іншої точки зору: в альпійському регіоні Карпат досі майже не знаходили доказів існування доісторичних поселень.
