Історія жовтих американських шкільних автобусів

У світі досить мало транспортних засобів, які повсюду люди впізнають одразу. Одним із таких є жовтий американський шкільний автобус. Згідно з підрахунками, у цьому навчальному році 55 відсотків американських школярів користуються саме такими традиційними, типовими шкільними автобусами.

Зовнішній вигляд цього повсякденного транспорту для школярів залишається незмінним із 1939 року. За позачасовою формою та знаменитим кольором стоїть кропітка робота американського фахівця освіти.

Френк В. Кір народився в штаті Небраска в 1900 році і вже в 1930 році в своїй докторській дисертації він досліджував проблеми сільських шкіл. Не випадково, адже в дитинстві йому, як і більшості американських дітей початкової школи, щодня доводилося проходити великі відстані до школи. Пізніше він тривалий час працював у таких школах учителем, а згодом і шкільним наглядачем, і до кінця 1930-х років усе частіше переймався проблемою перевезення школярів.

Проблема полягала не лише у тому, що школярі витрачали багато часу на подорожі, а й у тому, що на дорогах траплялося безліч ДТП за участі дітей. Кір вважав, що єдиний спеціальний шкільний засіб пересування може всіляко полегшити неприємності на дорогах. Йому вдалося зібрати значну суму коштів для проведення дослідження: оцінити ситуацію і, подорожуючи по багатьох частинах країни, він побачив, що проблеми справді величезні – діти подорожують до школи в автобусах усіх видів, марок і конструкцій, на платформах для вантажних автомобілів, тракторних причепах, вагонах-колясках, зазнаючи малих, а інколи й масштабних аварій.

Спеціаліст із освіти дійшов висновку, що необхідно скликати конференцію, на якій зацікавлені сторони, тобто насамперед компетентні керівники освіти, виробники автобусів та фахівці з транспорту, можуть обговорити свої потреби та ідеї щодо транспортування діток. Зустріч відбулася у вересні 1939 року, і після семиденного обговорення було розроблено остаточний проєкт, в якому 44 стандарти шкільних автобусів були визначені єдиним рішенням. Окрім ряду механічних параметрів, вони також визначили довжину, висоту та ширину транспортних засобів, а також єдиний колір, який слід застосовувати для цих автобусів. Однією з найгостріших дискусій стало питання щодо останнього пункту – кольору. У деяких районах використовувались патріотичні синьо-білі, а подекуди синьо-біло-червоні кольори, і вони всіляко наполягали на їх подальшому використанні.

«Кольори прапора практично виступали як камуфляж. Автори ідеї хотіли як краще – виховувати дітей у дусі патріотизму, однак зовнішній вигляд автобусів викликав зовсім інші враження. Не думаю, що це мало бодай якийсь вплив на патріотизм», – зізнавався Кір пізніше.

Він та його команда хотіли вибрати саме той колір, який зробить транспортний засіб помітним навіть в умовах низької та поганої видимості. Зрештою, вони вибрали жовтий. Проте для того, щоб визначити точний відтінок, на стіні фахівці розвісили 50 аркушів із різними відтінками жовтого, поступово зменшуючи свій вибір до фінального кандидата: світло-помаранчевого яскравого відтінку, який отримав назву «National School Bus Chrome». До речі, такий колір до сьогодні залишається елементом офіційної рекомендації для шкільних автобусів.

Звичайно ж, стандарти, що визначають параметри автобусів, кілька разів змінювались із 1939 року, але ідея та мотив залишились незмінними: безпека маленьких пасажирів – головний пріоритет. Система шкільних автобусів вважається найбільшою мережею громадського транспорту в США, але лише один відсоток нещасних випадків зі смертельними наслідками щороку припадає на ці типові жовті транспортні засоби (і вони, як правило, трапляються в іншому транспортному засобі, що бере участь у аварії).

Згідно з підрахунками органів ДАІ, діти, які користуються шкільними автобусами, потрапляють до школи приблизно в 70 разів безпечніше, ніж ті, яких привозять та забирають батьки на власній машині.

Джерело: 24.hu