Брендон Бейллод і Роберт Джек знайшли 156-річний човен «Тринідад» на глибині 82 метри. На борту збереглися речі моряків, якоря та палубне спорядження.
У 1867 році Вільям Кіф побудував цю шхуну у Гранд-Айленді, штат Нью-Йорк. Вона позила зерно між містами Мілуокі і Освего.
Уранці 13 травня 1881 року корабель, завантажений вугіллям, затонув приблизно у 16,1 кілометрах від узбережжя. Разом із судном затонув собака капітана Джона Хіггінса. Сам капітан і ще вісім моряків вижили й за 8 годин доплили на веслах до міста Алгома.
Нині Вісконсінське історичне товариство створило тривимірну модель корабля, щоб люди могли досліджувати його онлайн.
Понад 700 золотих монет часів Громадянської війни в США були знайдені на кукурудзяному полі в штаті Кентуккі, – повідомив у п’ятницю американський нумізматичний портал GovMint.com.
Монети будуть продаватися через портал і можуть принести мільйони доларів тому, хто цього року натрапить на “Великий скарб Кентуккі”, знайдений на власній фермі. Однак особа і місце знахідки тримаються в секреті.
Але GovMint.com все ж опублікував відео, де чоловік знайшов скарб. “Це абсолютно приголомшливо”, – йдеться у відео.
Монети датуються 1840-1863 роками. Скарб включає 18 дуже рідкісних золотих монет “Gold Liberty” номіналом 20 доларів, викарбуваних у 1863 році у Філадельфії. За даними GovMint.com, колекціонери готові платити за такий раритет шестизначні суми в доларах.
Монетний дилер Джефф Гарретт каже, що значення такого артефакту важко переоцінити. За його словами, неймовірна кількість – понад 700 золотих монет – це справжня капсула часу, яка дійшла до нас з епохи Громадянської війни в США.
Хоча Кентуккі намагався зберігати нейтралітет під час Громадянської війни (1861-1865), він був втягнутий у конфлікт між Північчю та Півднем. На думку компанії Numismatic Guarantee Company, яка підтверджує автентичність монет, “Великий скарб Кентуккі”, втрачений понад 150 років тому, – можливо є результатом цього конфлікту.
У виданні зазначається, що ідея використовувати літаки, як зброю проти будівель, належить єгипетському пілоту.
У 21-шу річницю трагедії міжнародна військово-терористична ісламістська організація мережевого типу опублікувала в Інтернеті книгу про теракти 11 вересня.
Як повідомляє німецьке інформаційне агентство dpa, автор книги – єгиптянин Абу Мохаммед аль-Масрі. Як повідомляється, високопоставленого члена екстремістської мережі вбили у 2020 році в Ірані.
У книзі на 250 сторінок, що опублікована в аль-Сахаб – медіа підрозділі Аль-Каїди, йдеться про те, що організація планувала атаки на території США із середини 1990-х років.
Їхня мета полягала в тому, щоб змусити Вашингтон розпочати багаторічну тяжку війну.
11 вересня 2001 року 19 терористів Аль-Каїди захопили чотири комерційні авіалайнери в США.
Два з них направили у вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру (ВТЦ) у Нью-Йорку, один літак врізався в Арлінгтонську будівлю Міноборони, Пентагону. Четвертий викрадений літак, який, імовірно, був націлений на іншу ціль у Вашингтоні (будівлю Конгресу або Білий дім), розбився поблизу Шанксвілла, штат Пенсільванія, через опір пасажирів. У серії терактів загинуло майже три тисячі людей.
У відповідь США 7 жовтня 2001 року розпочали воєнну операцію проти талібів в Афганістані, які прихистили тодішнього лідера Аль-Каїди Усаму бен Ладена, скинувши їхню владу. Найдовша двадцятирічна війна в історії Америки завершилася 30 серпня 2021 року виведенням американських і союзних військ та поверненням до влади Талібану.
Згідно з книгою, ідея використовувати літаки, як зброю проти будівель, належить єгипетському пілоту, котрий якось зазначив, що авіалайнери можуть бути спрямовані на «важливі, символічні американські будівлі».
За попереднім планом, пілотами літаків мали бути американські чи європейські громадяни, оскільки їм легше потрапити до льотних шкіл. Однак, як стверджується у виданні, в ході спілкування з тамтешніми членами Аль-Каїди небагато бажаючих були готові стати терористами-смертниками. Після цього терористична мережа розширила територію вербування вбивць на Ємен та регіон Перської затоки. Підготовка до терактів почалася в грудні 1998 року.
Сполучені Штати повернули Італії стародавній мозаїчний розпис, який вважався зниклим, артефакт міфологічної тематики представникам влади Італії в Римі передали агенти Федерального бюро розслідувань (ФБР).
У повідомленні ФБР про передачу зазначено, що знайдена і повернута реліквія – «ключова частина історії Риму».
Аретефакт виявили у 2020 році працівники відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з артефактами ФБР, коли до них звернувся адвокат, який повідомив, що його клієнт, який бажає залишитися анонімним, володіє величезною мозаїкою із зображенням міфологічної Медузи. За даними слідчого органу, мозаїка зберігалася на складі в Лос-Анджелесі в 16 частинах – кожна вагою 40-100 кілограмів.
Поверненню артефакту передувало тривале розслідування. До процесу також залучили правоохоронців Італії, котрі встановили, що реліквію вивезли за океан приблизно сто років тому. Єдиний слід, який щодо неї знайшли в Сполучених Штатах, – оголошення в газеті 1959 року про продаж.
Згідно із повідомленням ФБР, у «клієнта», який повернув знахідку, не було свідоцтва про право власності, тому він не міг її продати.
Артефакт доставили до Риму ще у квітні, витрати на перевезення оплатив його попередній власник. Італійські фахівці зараз працюють над очищенням і реставрацією мозаїк, але завдяки зберіганню при правильній температурі вони залишилися у відносно гарному стані, йдеться в заяві.
У суботу CNN зробив репортаж, в якому йдеться про те, що ФБР на підставі ордеру на обшук нещодавно вилучило низку художніх цінностей у Метрополітен-музеї Нью-Йорка за підозрою, що вони були викрадені у законних власників або з країни походження.
Окружний прокурор повідомив телеканалу, що наступного тижня кілька артефактів буде повернуто їхнім законним власникам. Зокрема до Італії повернуть 58 предметів, 21 з яких знайшли у нью-йоркському музеї, а Єгипту – 16 предметів мистецтва, 11 з яких раніше були в колекції музею Метрополітен.
У світі досить мало транспортних засобів, які повсюду люди впізнають одразу. Одним із таких є жовтий американський шкільний автобус. Згідно з підрахунками, у цьому навчальному році 55 відсотків американських школярів користуються саме такими традиційними, типовими шкільними автобусами.
Зовнішній вигляд цього повсякденного транспорту для школярів залишається незмінним із 1939 року. За позачасовою формою та знаменитим кольором стоїть кропітка робота американського фахівця освіти.
Френк В. Кір народився в штаті Небраска в 1900 році і вже в 1930 році в своїй докторській дисертації він досліджував проблеми сільських шкіл. Не випадково, адже в дитинстві йому, як і більшості американських дітей початкової школи, щодня доводилося проходити великі відстані до школи. Пізніше він тривалий час працював у таких школах учителем, а згодом і шкільним наглядачем, і до кінця 1930-х років усе частіше переймався проблемою перевезення школярів.
Проблема полягала не лише у тому, що школярі витрачали багато часу на подорожі, а й у тому, що на дорогах траплялося безліч ДТП за участі дітей. Кір вважав, що єдиний спеціальний шкільний засіб пересування може всіляко полегшити неприємності на дорогах. Йому вдалося зібрати значну суму коштів для проведення дослідження: оцінити ситуацію і, подорожуючи по багатьох частинах країни, він побачив, що проблеми справді величезні – діти подорожують до школи в автобусах усіх видів, марок і конструкцій, на платформах для вантажних автомобілів, тракторних причепах, вагонах-колясках, зазнаючи малих, а інколи й масштабних аварій.
Спеціаліст із освіти дійшов висновку, що необхідно скликати конференцію, на якій зацікавлені сторони, тобто насамперед компетентні керівники освіти, виробники автобусів та фахівці з транспорту, можуть обговорити свої потреби та ідеї щодо транспортування діток. Зустріч відбулася у вересні 1939 року, і після семиденного обговорення було розроблено остаточний проєкт, в якому 44 стандарти шкільних автобусів були визначені єдиним рішенням. Окрім ряду механічних параметрів, вони також визначили довжину, висоту та ширину транспортних засобів, а також єдиний колір, який слід застосовувати для цих автобусів. Однією з найгостріших дискусій стало питання щодо останнього пункту – кольору. У деяких районах використовувались патріотичні синьо-білі, а подекуди синьо-біло-червоні кольори, і вони всіляко наполягали на їх подальшому використанні.
«Кольори прапора практично виступали як камуфляж. Автори ідеї хотіли як краще – виховувати дітей у дусі патріотизму, однак зовнішній вигляд автобусів викликав зовсім інші враження. Не думаю, що це мало бодай якийсь вплив на патріотизм», – зізнавався Кір пізніше.
Він та його команда хотіли вибрати саме той колір, який зробить транспортний засіб помітним навіть в умовах низької та поганої видимості. Зрештою, вони вибрали жовтий. Проте для того, щоб визначити точний відтінок, на стіні фахівці розвісили 50 аркушів із різними відтінками жовтого, поступово зменшуючи свій вибір до фінального кандидата: світло-помаранчевого яскравого відтінку, який отримав назву «National School Bus Chrome». До речі, такий колір до сьогодні залишається елементом офіційної рекомендації для шкільних автобусів.
Звичайно ж, стандарти, що визначають параметри автобусів, кілька разів змінювались із 1939 року, але ідея та мотив залишились незмінними: безпека маленьких пасажирів – головний пріоритет. Система шкільних автобусів вважається найбільшою мережею громадського транспорту в США, але лише один відсоток нещасних випадків зі смертельними наслідками щороку припадає на ці типові жовті транспортні засоби (і вони, як правило, трапляються в іншому транспортному засобі, що бере участь у аварії).
Згідно з підрахунками органів ДАІ, діти, які користуються шкільними автобусами, потрапляють до школи приблизно в 70 разів безпечніше, ніж ті, яких привозять та забирають батьки на власній машині.
