Рештки дельфіна-афаліни, котрому, як вважають, 8000 років, були знайдені на задньому дворі одного з жителів Шотландії.
44-річний Пол Макдональд копав басейн для своїх дітей, але раптом знайшов кістки стародавнього водного ссавця в місті Стірлінг, що в центральній Шотландії.
Палеонтолог Мюррей Кук, який першим опинився на місці знахідки, заявив, що це останки дельфіна-афаліни, яких, ймовірно, викинуло на берег під час останнього льодовикового періоду, коли ця територія була берегом величезного внутрішнього моря. Ця знахідка – перша в Шотландії за останні сто років. Останні китові кістки були знайдені поблизу Стірлінга в 1897 році, але більш ранніх записів про появу дельфінів немає.
Точний вік решток можна визначити лише після радіовуглецевого аналізу, але, оскільки вони збереглися в глині, їхній вік можна легко оцінити. „Глині потрібно близько восьми тисяч років, щоб повністю інкапсулювати частини тіла живого організму, тому вік дельфіна може виявитися приблизно таким самим”, – зазначив Кук, додавши, що відносно менший зріст дельфіна і зношені зуби вказують на те, що це може бути старша самка.
Оскільки поряд з останками було знайдено м’ясорубний інструмент з оленячого рогу, експерти вважають, що печерні люди могли споживати м’ясо тварини. Інструмент навіть може бути класифікований як артефакт, і в цьому випадку знахідка може бути винагороджена.
Amazing. Self-portrait by Dutch painter Vincent van Gogh discovered at National Galleries of Scotland, hidden on the back of another painting “Head of a Peasant Woman”. The hidden self-portrait was covered by layers of glue and cardboard. pic.twitter.com/YyPDgRjAtU
Amazing. Self-portrait by Dutch painter Vincent van Gogh discovered at National Galleries of Scotland, hidden on the back of another painting “Head of a Peasant Woman”. The hidden self-portrait was covered by layers of glue and cardboard. pic.twitter.com/YyPDgRjAtU
У Сибіру знайдено найдавніші відомі останки Денисової людини: міжнародна дослідницька група на місці першого доказу існування цього виду давньої людини знайшла фрагменти кісток, вік яких становить 200 000 років.
Група вчених із новосибірського інституту археології та етнографії СО РАН, інституту Макса Планка (Німеччина), а також інститутів Великобританії та Австрії розшифрувала молекулу ДНК із останків, що збереглися у Денисовій печері в горах Алтаю. Зразки, отримані з нижнього шару, що містить культуру східної галереї Денисової печери, датуються віком близько 200 тисяч років.
Існування Денисової людини було встановлено на підставі кінчика пальця, знайденого в 2008 році в печері поруч із Денисовою печерою в горах Алтаю. Відтоді дослідники знайшли в Денисовій печері лише кілька скам’янілостей: щелепну кістку, три ікла та кістку пальця. У 2012 році із знайдених останків була секвенована ДНК Денисової людини, яка відділилась від групи неандертальців. Дослідницька група під керівництвом Сванте Пяабо з Інституту Макса Планка з Лейпцигу прийшла до таких висновків, опираючись на знахідку – кінцівки пальця маленької дівчинки з цього виду.
Дослідження нових знахідок проллє світло на ранню історію древніх поселенців Гірського Алтаю. «Ми відібрали серію вибірок із найнижчих верств Денисової печери, тобто часів, коли там уперше з’явилася людина, — розповів завідувач відділу археології кам’яного віку ІАЕТ СО РАН член-кореспондент РАН Михайло Васильович Шуньков. — Серед 3800 кісткових останків було виділено п’ять кісточок, які за своєю пептидною послідовністю належали людині. Серед п’яти зразків із чотирьох вдалося виділити мітохондріальну ДНК. Три, взяті з найдавнішого, 15-го шару східної галереї печери, належали денисівцям, і одна із середньої частини відкладень (12-й шар) — неандертальцю. Саме в цьому шарі кілька років тому було знайдено кістку дівчинки-гібриду».
Секвенування показало, що знайдена кістка належала дівчинці-підлітку 10-13 років, чиєю матір’ю була неандерталка. Потім вчені виділили ядерну ДНК, що несе найповнішу генетичну інформацію. З’ясувалося, що вона відповідала денисовій людині — так було відкрито гібрид у першому поколінні, батьками якого були денисівець та неандерталка. Спираючись на це, вчені дійшли висновку, що денисівці та неандертальці довгий час тісно співіснували разом у Денисовій печері та обмінювалися генним матеріалом (у біології це називається інбридингом) і давали потомство.
Згідно з дослідженнями, близько 800 тисяч років тому неандертальці й сучасна людина еволюціонували від невідомого спільного предка. Потім, приблизно 400 тисяч років тому, стався ще один розкол, коли група людей з Денисової печери відокремилася від неандертальців. Згодом ця група мігрувала до Азії, тоді як неандертальці залишилися переважно в Європі.
Представники Денисової людини та неандертальці є найближчими вимерлими родичами нині живої людини. Подібно до неандертальців, частина генеалогії народу Денисової людини збереглася у корінних жителів Сибіру, Східної та Південно-Східної Азії, Австралії та Америки. Результати дослідження опубліковані у журналі Nature Ecology and Evolution.
«Наразі ми можемо досить упевнено сказати, що першими людьми, які заселили Денисову печеру, були денисівці, – зазначили вчені. — Зразки, отримані із нижнього шару східної галереї, датуються віком близько 200 тисяч років. Спираючись на перший зразок ДНК цього виду, який був отриманий з відкладень культури початку верхнього палеоліту віком близько 50 тисяч років, ми також бачимо, що денисівці жили тут дуже тривалий час. Як мінімум, від 200 до 50 тисяч років тому», – йдеться в повідомленні.
Денисова печера — один із ключових об’єктів вивчення найдавнішої культури біля Північної Євразії та проблем антропогенезу. Але навіть тут антропологічні залишки — велика рідкість. Копалини кісток тварин сягають кілька тисяч, оскільки в різні часи печера служила не лише людським житлом, а й притулком для хижих звірів (гієни, ведмеді, вовки), які, у свою чергу, приносили сюди свою здобич.
