31 липня 1912-го, 110 років тому, народився Мілтон Фрідман, американський економіст, лауреат Нобелівської премії, найвідоміший представник монетаристської економічної концепції.
Батьки Фрідмана, угорськомовні євреї, емігрували до США з Берегова. Хлопець, який був четвертою дитиною в сім’ї крамаря та швачки, завдяки відмінним успіхам у навчанні у 16-річному віці отримав стипендію в Рутгерському університеті, де закінчив факультет математики. Потім вивчав економіку в Чиказькому університеті та статистику в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.
Пізніше Мілтон Фрідман нещадно критикував економічну політику Джона Мейнарда Кейнса, оскільки не отримав посади при університеті. З 1935 року як державний службовець брав участь у впровадженні Нового курсу (New Deal), нової економічної політики, пов’язаної з іменами Кейнса та президента Франкліна Д. Рузвельта. Фрідман працював у Національному комітеті ресурсів, Національному економічному дослідницькому інституті, відділі податкових досліджень міністерства фінансів США, а в 1943–1945 роках був заступником директора групи статистичних досліджень департаменту військових досліджень Колумбійського університету.
Мілтон Фрідман отримав докторський ступінь у 1946 році, після чого протягом трьох десятиліть був професором статистики та економіки в Чиказькому університеті. Зі своїх співробітників та учнів сформував так звану Чиказьку школу економіки. У 1976 році його робота була удостоєна Нобелівської премії з економіки, яку, згідно з обґрунтуванням, він отримав «за досягнення в галузі аналізу споживання, монетарної історії та монетарної теорії, а також за свою монетарну теорію, що демонструє комплексність стабілізаційної політики». Вийшов на пенсію в 1977 році й переїхав до Каліфорнії. У 1980-му став неофіційним радником кампанії кандидата в президенти від Республіканської партії Рональда Рейгана. За своє життя був співробітником кількох бізнес-журналів, членом і керівником численних бізнес-асоціацій та комітетів. Серед багатьох його важливих книжок найбільш відомими є «Свобода та капіталізм» і «Вибір за тобою», які були перекладені кількома мовами. У 1988 році отримав найвищу цивільну нагороду Сполучених Штатів, Президентську медаль Свободи, а також Національну медаль науки.
Економічна і соціальна філософія Фрідмана базується на свободі та відповідальності особистості за себе, на відміну від кейнсіанського світогляду, який наголошує на відповідальності суспільства перед особою.
Для забезпечення більшої рівності Кейнс вважає необхідним втручання держави в економіку та розподіл доходів. Натомість, згідно з переконаннями Фрідмана, держава є обмежувачем індивідуальної свободи, тому її слід якомога більше демонтувати, особливо шляхом усунення функцій соціального забезпечення. На думку Фрідмана, будь-яке матеріальне процвітання зумовлене вільним ринком, і якщо уряд втручається в його функціонування, то знищує і процвітання, і свободу.
Як представник «грошової контрреволюції» й кількісної теорії грошей Фрідман також суперечив кейнсіанській позиції, яка визначала американську та європейську економічну політику в період після Великої депресії. Тоді вважалося, що першопричиною зростання цін є дисбаланс між попитом і пропозицією товарів, а не еволюція кількості грошей та товарів в економіці. Натомість Фрідман зробив такий висновок: рецесії майже завжди передує брак грошей, тому державі залишається лише впливати на економічні процеси, регулюючи кількість грошей в обігу. Він виступав за помірне, але постійне збільшення кількості грошей, і згідно з його аргументацією, це єдиний спосіб забезпечити стабільне економічне зростання з низькою інфляцією.
Теоретичні положення Фрідмана принципово вплинули на практику економічної політики останньої третини ХХ століття, а через це й на розвиток світової економіки та політики. Учений працював економічним радником кількох американських президентів: від Ніксона до Рейгана, до його професійної думки дослухалася й прем’єр-міністерка Великобританії Маргарет Тетчер. Неоліберальний підхід Фрідмана та Чиказької школи використовується й сьогодні в діяльності деяких урядів та міжнародних організацій. Багато людей бачать його вплив у практиці підтримки Світового банку та Міжнародного валютного фонду з 1980-х років, коли вони пов’язували видачу позик із так званими програмами структурної трансформації.
Свої ліберальні принципи Фрідман пропагував не тільки в економічній політиці, але й інших сферах життя: виступав за лібералізацію проституції та наркотиків, за впровадження дистанційної освіти. Фонд, який він створив разом із дружиною, десятиліттями підтримував доступ до високоякісної освіти та право на вільний вибір школи.
Епохальний науковець, ім’ям якого названо премію з економіки, що вручається раз на два роки в США, помер 16 листопада 2006 року в 95-річному віці в Сан-Франциско. Тоді Wall Street Journal назвав Фрідмана новатором сучасного капіталізму. Цього року до 110-ї річниці від дня його народження в рамках тематичної серії, присвяченої угорським нобелівським лауреатам, Угорський національний банк випустив пам’ятну монету, віддаючи данину пам’яті одному із найвпливовіших економістів ХХ століття.
