У Сибіру знайдено найдавніші відомі останки Денисової людини: міжнародна дослідницька група на місці першого доказу існування цього виду давньої людини знайшла фрагменти кісток, вік яких становить 200 000 років.
Група вчених із новосибірського інституту археології та етнографії СО РАН, інституту Макса Планка (Німеччина), а також інститутів Великобританії та Австрії розшифрувала молекулу ДНК із останків, що збереглися у Денисовій печері в горах Алтаю. Зразки, отримані з нижнього шару, що містить культуру східної галереї Денисової печери, датуються віком близько 200 тисяч років.
Існування Денисової людини було встановлено на підставі кінчика пальця, знайденого в 2008 році в печері поруч із Денисовою печерою в горах Алтаю. Відтоді дослідники знайшли в Денисовій печері лише кілька скам’янілостей: щелепну кістку, три ікла та кістку пальця. У 2012 році із знайдених останків була секвенована ДНК Денисової людини, яка відділилась від групи неандертальців. Дослідницька група під керівництвом Сванте Пяабо з Інституту Макса Планка з Лейпцигу прийшла до таких висновків, опираючись на знахідку – кінцівки пальця маленької дівчинки з цього виду.
Дослідження нових знахідок проллє світло на ранню історію древніх поселенців Гірського Алтаю. «Ми відібрали серію вибірок із найнижчих верств Денисової печери, тобто часів, коли там уперше з’явилася людина, — розповів завідувач відділу археології кам’яного віку ІАЕТ СО РАН член-кореспондент РАН Михайло Васильович Шуньков. — Серед 3800 кісткових останків було виділено п’ять кісточок, які за своєю пептидною послідовністю належали людині. Серед п’яти зразків із чотирьох вдалося виділити мітохондріальну ДНК. Три, взяті з найдавнішого, 15-го шару східної галереї печери, належали денисівцям, і одна із середньої частини відкладень (12-й шар) — неандертальцю. Саме в цьому шарі кілька років тому було знайдено кістку дівчинки-гібриду».
Секвенування показало, що знайдена кістка належала дівчинці-підлітку 10-13 років, чиєю матір’ю була неандерталка. Потім вчені виділили ядерну ДНК, що несе найповнішу генетичну інформацію. З’ясувалося, що вона відповідала денисовій людині — так було відкрито гібрид у першому поколінні, батьками якого були денисівець та неандерталка. Спираючись на це, вчені дійшли висновку, що денисівці та неандертальці довгий час тісно співіснували разом у Денисовій печері та обмінювалися генним матеріалом (у біології це називається інбридингом) і давали потомство.
Згідно з дослідженнями, близько 800 тисяч років тому неандертальці й сучасна людина еволюціонували від невідомого спільного предка. Потім, приблизно 400 тисяч років тому, стався ще один розкол, коли група людей з Денисової печери відокремилася від неандертальців. Згодом ця група мігрувала до Азії, тоді як неандертальці залишилися переважно в Європі.
Представники Денисової людини та неандертальці є найближчими вимерлими родичами нині живої людини. Подібно до неандертальців, частина генеалогії народу Денисової людини збереглася у корінних жителів Сибіру, Східної та Південно-Східної Азії, Австралії та Америки. Результати дослідження опубліковані у журналі Nature Ecology and Evolution.
«Наразі ми можемо досить упевнено сказати, що першими людьми, які заселили Денисову печеру, були денисівці, – зазначили вчені. — Зразки, отримані із нижнього шару східної галереї, датуються віком близько 200 тисяч років. Спираючись на перший зразок ДНК цього виду, який був отриманий з відкладень культури початку верхнього палеоліту віком близько 50 тисяч років, ми також бачимо, що денисівці жили тут дуже тривалий час. Як мінімум, від 200 до 50 тисяч років тому», – йдеться в повідомленні.
Денисова печера — один із ключових об’єктів вивчення найдавнішої культури біля Північної Євразії та проблем антропогенезу. Але навіть тут антропологічні залишки — велика рідкість. Копалини кісток тварин сягають кілька тисяч, оскільки в різні часи печера служила не лише людським житлом, а й притулком для хижих звірів (гієни, ведмеді, вовки), які, у свою чергу, приносили сюди свою здобич.
Археологи, які розкопали гробницю воїна, виявили скіфські скарби в Острогозькому районі Воронежа, Росія. Давній кочовий народ скіфів проживав переважно в регіоні, відомому як Скіфія, до якого входять євразійські степи сучасного Казахстану, російські степи Сибіру, Уралу, Поволжя, а також територію сучасної Південно-Східної України. Розкопки проводив Інститут археології РАН, дослідники якого виявили некрополь під назвою Девиця V, що складається з дев’ятнадцяти курганних могильників.
Співробітники Інституту археології РАН під час розкопок в Острогозькому районі Воронезької області виявили унікальний артефакт — срібну накладку із зображенням фігур скіфського пантеону. Як зазначається у пресрелізі, подібні предмети раніше не знаходили на Середньому Доні.
Знахідку було зроблено в курганному могильнику Девиця V, виявленому в 2000 році Донською археологічною експедицією. Поховання складається з 19 курганів, частина з яких тривалий час перебувала під сільськогосподарським оранням і практично зрівнялися із землею. Археологічні розкопки проводяться тут із 2010 року.
Срібна накладка знаходилася у кургані №7, розташованому в центральній частині некрополя. Артефакт лежав у певному віддаленні від інших предметів, також виявлених у гробниці.
Дерев’яна основа, до якої накладка була прибита срібними гвоздиками, майже повністю зотліла. Довжина накладки становить 34,7 см, ширина в середній частині — 7,5 см.
Як вважають учені, центральна область пластини, ймовірно, прикрашена зображенням крилатої фігури володарки звірів та покровительки людської та тваринної родючості – скіфської богині Аргімпаси. Вона відповідає фригійській богині Кібелі, культ якої почав проникати у скіфську культуру ще VII ст. до зв. е. під час скіфських походів до Передньої Азії.
Ще в давнину курган був пограбований: зловмисники проникли у поховання через широкий шурф і розорили центральну частину гробниці. Але завдяки тому, що на момент пограбування дубовий дах склепу вже розсипався, вціліли деякі артефакти.
У могилі зберігся скелет чоловіка, який помер у віці 40-49 років, хоч і потривожений грабіжниками. Біля узголів’я покійного були дрібні напівсферичні бляшки, якими колись був розшитий край похоронного пологу. Поруч лежали залізний ніж, наконечник списа, три наконечники дротиків і кінське ребро – імовірно, частина їжі.
Вчені змогли встановити довжину зброї завдяки тому, що в могилі збереглися металеві обтяжувачі її нижньої частини – струмки. Довжина списа становила 3,2 м, а дротиків – близько 2,2 м.
Крім того, в могилі були знайдені елементи кінських уборів, включаючи шість нащічних бронзових блях у вигляді вовків із вишкіреними пащами. Поруч із упряжжю також лежала відрубана ведмежа щелепа – на думку дослідників, це доводить існування культу хижака у скіфів Середнього Дону.
Сьогодні Держдума Російської Федерації (нижня палата парламенту – авт.) перенесла день закінчення Другої світової війни з 2 на 3 вересня.
Так, щойно прийнятий закон називає новим Днем військової слави «3 вересня – День закінчення Другої світової війни (1945 рік)». При цьому з чинного законодавства виключається пам’ятна дата «2 вересня – День закінчення Другої світової війни (1945 рік)».
Пояснювальна записка до цього законопроекту говорить про те, що «Формулювання 3 вересня – День закінчення Другої світової війни (1945 рік) символізує перехід від стану війни до миру, пошуку шляхів примирення і співпраці». Автори ініціативи вказали і на те, що День перемоги китайського народу у війні з Японією також відзначається 3 вересня. Ініціативу підготували депутати – Володимир Шаманов, Георгій Карлов і сенатори Григорій Карасін та Михайло Козлов.
Також, у пояснювальній записці автори зазначають, що «перемога Радянського Союзу над Японією в 1945 році внесла вирішальний внесок у завершення Другої світової війни».
Крім цього, вказується, що за подвиги і бойові відзнаки під час війни з Японією понад 300 тисяч радянських громадян були нагороджені орденами і медалями, в тому числі 100 осіб – званням Героя Радянського Союзу.
Як зазначають автори законопроекту: «Акт про капітуляцію Японії був підписаний 2 вересня 1945, він зафіксував виконання угод Ялтинської конференції 1945 року в частині передачі під суверенітет СРСР Південного Сахаліну і Курильських островів.
У 1945 року 3 вересня було визнано в СРСР державним святом – Днем Перемоги над Японією. Однак уже в 1947 році цей день став робочим, а згодом забувся як свято».
У сучасній Росії 3 вересня вважається пам’ятною датою і відзначається як День солідарності в боротьбі з тероризмом.
При цьому в списку Днів військової слави Росії пам’ятної дати в честь перемоги над Японією немає, незважаючи на те, що в Держдуму неодноразово вносилися законопроекти про внесення цього дня в список.
Тепер цей законопроєкт, щоб стати законом, має бути схвалений також верхньою палатою парламенту, Радою федерації, та підписаний президентом Росії.
До відома, у всьому світі днем завершення Другої світової війни вважається 2 вересня 1945 року. Саме у неділю, 2 вересня 1945 року о 9-й годині 2 хвилини (за токійським часом) в гавані Токіо на борту американського лінкора «Міссурі» міністр закордонних справ Мамору Шігеміцу від уряду та генерал Йошихіро Умезу від збройних сил Японії підписали формальний акт Акт про капітуляцію Японії.
Потім свої підписи на документі поставили представники США, Китаю, Британії, СРСР, Австралії, Канади, Франції, Нідерландів і Нової Зеландії. Вся ця процедура тривала 20 хвилин.
They found it! This is likely the time capsule everyone was looking for. Conservators studying it—stay tuned for next steps! (Won’t be opened today) pic.twitter.com/3lWrsPGZd2
They found it! This is likely the time capsule everyone was looking for. Conservators studying it—stay tuned for next steps! (Won’t be opened today) pic.twitter.com/3lWrsPGZd2
