У 1984 році група науковців влаштувала незвичайну вечерю — вони скуштували тушковане м’ясо бізона, який пролежав у вічній мерзлоті понад 50 тисяч років.
Історія цього давнього обіду почалася ще у 1979 році, коли золотошукачі на Алясці знайшли добре збережене тіло степового бізона (Bison priscus), якого згодом назвали Blue Babe.
Blue Babe загинув у льодовикову епоху, ймовірно, від нападу печерного лева. Завдяки швидкому замерзанню його м’язова тканина збереглася майже як в’ялене м’ясо. Це зробило знахідку унікальною — першим відомим прикладом бізона плейстоцену, вилученого з мерзлоти.
Палеонтолог Дейл Ґатрі, який керував дослідженням, вирішив відзначити завершення роботи над муміфікованим бізоном особливою вечерею. Невеликий шматок м’яса з шиї Blue Babe був нарізаний, тушкований зі спеціями та овочами — і поданий гостям.
«М’ясо було добре витримане, трохи жорстке, але надзвичайно ароматне. Ніхто не захотів пропустити таку нагоду», — згадував Ґатрі. За його словами, аромат страви був «сильним плейстоценовим», з нотками грибів і землі, в якій лежав бізон.
Попри давність м’яса, ніхто з присутніх не відчув жодних негативних наслідків. Вечеря пройшла без ускладнень, а смак — за словами учасників — був «смачним».
Цей випадок став прикладом того, як добре збережені рештки можуть не лише розповісти про минуле, а й несподівано потрапити до столу. І хоча подібні експерименти — рідкість, вони демонструють, наскільки дивовижним може бути світ науки.
