Археологи натрапили на одну із фортець загубленого світу

Археологи з Росії та Узбекистану провели перші повномасштабні розкопки греко-бактрійської фортеці Узундара. Під час елліністичного періоду вона захищала стародавню Бактрію, історичний регіон стародавньої Центральної Азії на кордоні між сучасними Афганістаном, Узбекистаном і Таджикистаном. Сьогодні ця територія знаходиться здебільшого на півночі Афганістану.

Науковці з Інституту археології РАН, Інституту мистецтвознавства Академії наук Узбекистану та Міжнародного караван-сараю культури імені Ікуо Хіраями провели розкопки у фортеці Узундара в Байсунському районі Узбекистану. Вони виявили значну кількість артефактів, завдяки яким змогли простежити історію появи фортифікаційної споруди та її еволюцію.

Фортеця Узундара була прикордонною заставою, яка в елліністичний період захищала від набігів кочівників Бактрію – центр стародавньої Греко-Бактрійської держави (середина III – середина II ст. до н. е.), яка утворилася внаслідок розпаду імперії Селевкідів. Узундара виникла на початку III ст. до н. е. і була зруйнована після штурму військ кочівників у II ст. до н. е. У 1991 році фортецю виявив учений Академії наук Республіки Узбекистан Едвард Ртвеладзе. Протягом останнього десятиліття розкопки в ній проводив бактрійський загін середньоазіатської експедиції ІА РАН. У ході досліджень було складено план фортеці та вивчено її цитадель.

Археологам удалося зібрати велику колекцію артефактів. Так, у верхніх нашаруваннях внутрішніх галерей було знайдено монети Евтидема I (близько 235–200 років до н. е.), а в нижніх – предмети озброєння й монету Олександрівського типу – гемідрахму Антіоха I (295–280 роки до н. е.). Крім того, археологи виявили велику колекцію кераміки та предметів матеріальної культури. Наприклад, фрагменти глечика з графіто й кістяний наконечник піхов від клинкової зброї.

Під час розкопок досліджувалася ділянка північно-східної вежі та прилеглих до неї фортечних стін – 20 м східної стіни заввишки до 3,5 м і 5 м північної стіни. Виявилося, що вони були з двома галереями, причому під ними перебували залишки ще однієї більш ранньої стіни, розібраної до фундаменту в останній третині III ст. до н. е. На думку вчених, вона належить до періоду зведення фортеці на початку правління Антіоха I. Сліди перебудови збереглися і в кутовій вежі, висота якої раніше, мабуть, сягала 8 м.

«Розкопки показали, що фортифікаційні споруди прекрасно збереглися. Уперше з моменту руйнування фортеці стіни Узундари знову побачили світло: ми розкопали половину кутової вежі, від якої збереглися два поверхи, відкрили прохід і кріпосні стіни з двома вцілілими галереями заввишки до 3 м», – зазначила керівниця бактрійського загону середньоазіатської археологічної експедиції Інституту археології РАН Нігора Двуреченська в інтерв’ю науковому порталу HeritageDaily. Приголомшливо, що в такому унікальному стані збереглася єдина в Північній Бактрії кам’яна елліністична фортеця III–II ст. до н. е., додала вона.

Джерело: Origo