Спочатку дослідники думали, що знайшли скам’янілості динозавра іншого виду, і знадобилися десятиліття, щоб зрозуміти, що це був абсолютно новий екземпляр.
Німецькі дослідники виявили скам’янілості динозавра ще в 1914 році, які були знищені бомбардуванням у 1944 році під час Другої світової війни. Однак, виявляється, що зображення скам’янілостей, нещодавно виявлені в дослідженні, опублікованому в журналі Live Science, висвітлюють тварину в зовсім іншому світлі. До цього моменту вважалося, що скам’янілості могли належати гігантському хижому кархародонтозавру, названому так німецьким палеонтологом Ернстом Штромером, який класифікував динозавра, – пише видання The Sun.
Він припустив, що рештки відповідають знайденій в Алжирі тварині, відомій лише за зубами. Тоді він сформував групу кархародонтозаврів, до якої увійшли обидві скам’янілості. Однак, коли нещодавно зображення скам’янілостей, знайдених у 1914 році, порівняли з описами Стромера, дослідникам стало зрозуміло, що вони не належать кархародонтозавру. Вони помітили, що у нього були видатні роги і збільшений передній мозок, чого не побачили в інших скам’янілостях, які могли б довести приналежність до кархародонтозавра.
У статті йдеться про те, що дослідники зрозуміли – вони відкрили новий вид динозаврів, який вони описали як винятковий випадок. Вони назвали його Tameryraptor markgrafi, що означає «злодій із землі». За оцінками, він був близько десяти метрів завдовжки і жив у Єгипті. Ця назва також відсилає до стародавньої назви країни – Та-Мері, що означає «земля обітована», а raptor – це латинський еквівалент слова «злодій». На думку дослідників, Tameryraptor markgrafi є одним з найбільших відомих наземних хижаків, які коли-небудь жили на планеті.
Коли ми знайшли нові фотографії, я спочатку був трохи розгублений, а потім дуже зрадів. Чим довше ми шукали, тим більше відмінностей знаходили», – розповів Максиміліан Келлерманн, аспірант BSPG.
Дослідження також припускає, що динозаври, можливо, жили в більшій кількості в Північній Африці, але для отримання інформації про це потрібні подальші дослідження.
В Оксфордширі зробили найбільше в історії Великобританії відкриття – знайшли сліди динозаврів.
Вперше величезні сліди побачив Гері Джонсон, який їхав на своїй землерийній машині. Згодом до розкопок долучилося понад 100 науковців з усього світу. Загалом було знайдено 200 величезних слідів. Найдовший слід мав довжину 150 метрів, але археологи вважають, що він міг йти вглиб шахти.
«Зі слідів ми можемо дізнатися, як пересувалися ці тварини, як швидко вони рухалися і навіть про їхнє середовище проживання. Ви не можете зрозуміти всього цього по кістках і скам’янілостях», – пояснив Річард Батлер, професор археології Бірмінгемського університету, який очолює археологічні роботи.
Сліди належать представникам двох різних видів: довгошиїм цетиозаврам і меншим за розміром, хижим мегалозаврам. Вони жили на цій території 166 мільйонів років тому, коли все було вкрите мулистими болотами, які могли зберегти сліди.
За Полярним колом 70 мільйонів років тому протягом цілого року жили теплокровні динозаври. Це відкриття підтверджують викопні рештки.
ДЖЕРЕЛО: MARK GARLICK
Дослідники виявили скам’янілі останки крихітних динозаврів в арктичній частині сучасної Аляски. Дослідження аналізу залишків було опубліковане в журналі Current Biology минулого четверга.
Учені виявили несподівану знахідку – понад сто кісток і зубів дитинчат динозаврів, які бродили по холодному регіону, який зараз є арктичною частиною Аляски, близько 70 мільйонів років тому. За словами дослідників, було дивно знайти докази існування доісторичного місця розмноження цих тварин на такій холодній території. Навіть у теплий крейдяний період (від 145 до 66 мільйонів років тому) на Алясці середньомісячна температура становила близько 6°С. За словами вчених, майже чотири місяці на рік динозаври жили в постійній темряві за умов сніжної погоди, пояснив Пат Дракенміллер, директор Північного музею в Університеті Аляски. Ця знахідка також допоможе покласти край припущенню, що динозаври були величезними холоднокровними плазунами.
Зробивши аналіз зубів та кісток дитинчат, дослідницька група визначила, що останки належали до семи різних видів. За словами вчених, це відкриття вказує на те, що динозаври, ймовірно, жили в цьому холодному регіоні цілий рік, адже дитинчата були б занадто малі для щорічних міграцій невдовзі після вилуплення. Якщо ж ці крихітні особини та їхні батьки залишалися на Алясці постійно, вони, очевидно, були теплокровними або ендотермічними. Ця особливість дозволяла б їм підтримувати активність навіть під час зниження температури, заявив Дракенміллер.
«Щоб пережити темну арктичну зиму, динозаврам не доводилося нагрівати своє тіло на сонці так, як це роблять ящірки», – додав він.
На думку вченого, ці тварини були певною мірою теплокровними, можливо, мали здатність зігріватися завдяки своїм внутрішнім функціям.
Ґрунтуючись на знаннях про життєві цикли динозаврів, дослідники дійшли висновку, що ці дитинчата залишалися на місці після вилуплення, оскільки в них не було часу вирости й мігрувати на південь до настання зими.
Є свідчення того, що деякі довгошиї динозаври-зауроподи та качкодзьобі динозаври в більш низьких широтах західної частини Північної Америки мігрували, але цілком імовірно, що динозаври Аляски, особливо дрібні особини, залишалися на місці, кажуть дослідники. Зимувати в полярних умовах було б непросто для холоднокровних істот. За словами Дракенміллера, палеонтологи не знайшли скам’янілостей ектотермічних тварин, зокрема крокодилів, ящірок або змій. Більше того, сьогодні в арктичній частині Аляски відомий тільки один ектотерм – деревна жаба, яка взимку замерзає.
У той час цей регіон міг бути набагато теплішим, але однозначно не тропічним. Вивчаючи залишки давніх рослин, учені дійшли висновку, що середньорічна температура тут становила близько 6°С.
Сьогодні північний схил Аляски під час зими поринає в повну темряву на два місяці, але в крейдовому періоді взимку могло бути темно до чотирьох місяців на рік.
