Пішов із життя радянський художник Віктор Чижиков, який вигадав символ Олімпійських ігор 1980 року, – образ ведмедика, повідомило видавництво «АСТ Дети».
Чижиков був ілюстратором видань дитячих книжок «Малыш» і «Детская литература», а також дитячих журналів «Мурзилка», «Веселые картинки» та інших. Крім того, він отримав титул народного артиста Росії.
Олімпійський ведмедик став першим комерційно успішним талісманом на міжнародних спортивних змаганнях, його образ можна було побачити на численних сувенірах, поштових марках та в мультфільмах. Одягнувши пояс важких атлетів, ведмедик став ключовим гравцем на церемоніях відкриття та закриття Олімпійських ігор. Мільйони глядачів плакали перед екранами, коли він піднявся й полетів на повітряних кулях зі стадіону «Лужники». Багато хто вважає його одним із символів радянської епохи. Сам творець, не запатентувавши авторські права на ведмедика, не отримав ні копійки від прибутків, але все ж дивився на його фігурку із задоволенням.
«Чим він хороший? Минуло 35 років, як я його здав у 1977-му. Жодної скарги не було, що це плагіат, але ж ведмеді перемальовані мільйони разів різними людьми в усіх країнах. А коли зображення стає популярним у всіх країнах, є багато шансів, що подадуть скаргу, підуть до суду, а тут – тиша! Він настільки самобутній, у нього така потужна душевність (слово «духовність» я не вживаю, тому що мене поб’ють)! І я розумію, що зробив дуже гарне зображення. Це вже дуже багато», – розповів у 2012 році художник.
Віктору Чижикову було 84 роки. Він помер саме в 40-ву річницю Олімпіади 1980 року.
У цьому будинку жив та працював народний художник України, один із засновників закарпатської школи живопису Федір Манайло (1910 – 1978 рр.) 9 лютого 1981-го року тут відкрили меморіальний музей. У приміщенні все лишилося незмінним: тут панує самобутня атмосфера, у якій творив Федір Манайло.
«Митець вів аскетичний спосіб життя, а любов до людей, а власне любов добра в людині, була сильнішою за будь-які матеріальні блага» – зауважує завідувачка музею Вікторія Манайло-Приходько.
Про життєвий та творчий шлях художника, про новаторські втілення у мистецтві, які нерідко критикувала радянська влада, про дружбу митця із кінорежисером Сергієм Параджановим і, власне, про творчість Манайла – найяскравішу сторінку українського мистецтва ХХ століття – як ніхто інший, щиро та душевно розповідає онука митця Вікторія Манайло-Приходько.
