Артефакт із восковими сторінками пролежав у вигрібній ямі сотні років, залишився майже неушкодженим і зберіг читабельний текст.
У місті Падерборн археологи виявили незвичайний артефакт – середньовічний записник віком близько 700-800 років, який дивом зберігся у старовинному туалеті, повідомляє Interesting Engineering.
Спочатку предмет виглядав як звичайна волога грудка землі з неприємним запахом. Лише після очищення археологи зрозуміли, що перед ними добре збережений записник із текстом, який досіможна прочитати.
Невелика книжечка розміром приблизно 10×7,5 сантиметрів була виготовлена зі шкіри, дерева та воску. Вона складалася з десяти сторінок: вісім із них були двосторонніми, а перша й остання містили віск лише з одного боку. Усе це зберігалося у шкіряному футлярі з кришкою.
Фахівці вважають, що записник випадково впав у вигрібну яму, а не був навмисно викинутий. Саме вологе та майже герметичне середовище допомогло чудово законсервувати артефакт. Усередину книги бруд практично не потрапив, а дерев’яні елементи навіть не деформувалися.
На обкладинці археологи помітили візерунок із рядами лілій. Дослідники сподіваються, що цей декор допоможе встановити місце виготовлення записника або хоча б його походження.
Текст у книзі написаний у двох напрямках – залежно від того, як її тримати. Це дозволило припустити, що артефакт використовувався саме як нотатник. Науковці вважають, що його власником міг бути освічений купець, який записував торгові операції або особисті нотатки. Написи виконані латинською мовою, що також свідчить про високий рівень освіти власника. У середньовіччі грамотність серед торговців була рідкістю.
Для письма використовувався спеціальний стилус: гострим кінцем літери дряпали на воску, а пласким – згладжували поверхню, стираючи написане. Завдяки цьому сторінки можна було використовувати повторно.
Наразі для фахівців готують повну транскрипцію тексту. Археологи зазначають, що розшифрування виявилося непростим завданням: окремі слова вже вдалося впізнати, але через нестандартне написання робота може зайняти чимало часу.
Археологи виявили унікальний головний убір із черепа оленя, який свідчить про культурний обмін між мисливцями-збирачами та першими землеробами 7500 років тому.
На археологічній ділянці в Німеччині дослідники знайшли ритуальний головний убір із черепа та рогів дорослої косулі, який може довести, що мисливці-збирачі кам’яного віку ділилися священними предметами, технологіями та знаннями з неолітичними землеробами близько 7500 років тому. Про це повідомляє Live Science.
Знахідку зробили поблизу села Ейльслебен -давнього поселення, яке, за словами археологині Лаури Дітріх з Університету Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі, могло бути важливим „форпостом” перших землеробів у Центральній Європі. Геомагнітні дослідження показали, що поселення займало майже 8 гектарів і, ймовірно, було найбільшим у регіоні того часу.
Мешканці села належали до неолітичної культури LBK, що мігрувала з Анатолії та Егейського регіону. Водночас археологи знайшли багато артефактів мезолітичного періоду, що свідчить про контакти між землеробами та місцевими мисливцями-збирачами.
Особливу увагу науковців привернув головний убір із оленячого черепа -предмет, характерний саме для мезолітичної культури. Подібні артефакти раніше знаходили на стоянках віком до 11 тисяч років, зокрема у Стар-Каррі у Великій Британії.
Дослідники вважають, що ця знахідка є доказом „передачі технологій” між двома спільнотами. На ділянці також виявили інструменти з оленячих рогів – матеріалу, нетипового для неолітичних землеробів, що може свідчити про запозичення методів мисливців.
Водночас залишки валів і ровів навколо поселення вказують на те, що воно було укріплене, хоча досі незрозуміло, від кого саме захищалися його мешканці.
„Це парадоксальна ситуація: неолітичні укріплення говорять “ми тут оселилися”, але водночас у поселенні простежується сильний вплив мезолітичної культури” – зазначила Лаура Дітріх.
Відкриття стало ще одним вагомим внеском у вивчення життя й ритуалів людей, які населяли територію сучасної Німеччини три тисячі років тому.
Під час підготовки до будівництва водовідвідного каналу на ділянці дороги між містами Мойсбург і Імменбек археологи виявили значне поховальне місце доби пізньої бронзи, повідомляє Arkeonews.
Загалом археологи та волонтери музею розкопали близько 30 поховань. Як і було характерно для пізньої бронзової доби, більшість урн були розміщені в коробках, викладених із польового каміння, а зверху їх накривали великим каменем. Знахідки датуються періодом між 1200 та 600 роками до н.е.
Урни, як відомо, тисячоліттями слугували посудинами для зберігання праху після кремації. Виготовлені переважно з кераміки, каменю, скла або металу, вони часто прикрашались у відповідності до культурних уявлень і соціального статусу померлого. Такі знахідки відкривають унікальні можливості для дослідження давніх поховальних практик, вірувань і соціальної структури суспільства.
Дослідники були здивовані надзвичайно хорошим станом нововиявлених артефактів – зазвичай такі урни руйнуються через сучасне сільське господарство.
Вчені сподіваються, що подальші аналізи дозволять визначити стать, вік та, можливо, навіть походження похованих в урнах людей.
Розкопки були проведені у рамках дорожнього проєкту, що передбачає створення нової системи водовідведення вздовж дороги K17. Після завершення робіт тут також висадять 35 нових лип замість тих, що були зрубані. Будівництво триватиме близько чотирьох місяців, а археологічна частина вже завершена.
[type] => post [excerpt] => Відкриття стало ще одним вагомим внеском у вивчення життя й ритуалів людей, які населяли територію сучасної Німеччини три тисячі років тому. [autID] => 3 [date] => Array ( [created] => 1747211460 [modified] => 1747169108 ) [title] => У Німеччині виявлено бронзові урни віком понад 3 тисячі років [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=5033&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 5040 [uk] => 5033 ) [aut] => viktoriya [lang] => uk [image_id] => 5035 [image] => Array ( [id] => 5035 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/4320279.jpg [original_lng] => 141372 [original_w] => 610 [original_h] => 406 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/4320279-150x150.jpg [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/4320279-300x200.jpg [width] => 300 [height] => 200 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/4320279.jpg [width] => 610 [height] => 406 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/4320279.jpg [width] => 610 [height] => 406 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/4320279.jpg [width] => 610 [height] => 406 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/4320279.jpg [width] => 610 [height] => 406 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2025/05/4320279.jpg [width] => 610 [height] => 406 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [_edit_lock] => 1747158372:3 [_thumbnail_id] => 5035 [_edit_last] => 3 [translation_required] => 2 [views_count] => 2352 [translation_required_done] => 1 [_algolia_sync] => 994302503002 [labels] => Array ( ) [categories] => Array ( [0] => 51 [1] => 37 ) [categories_name] => Array ( [0] => Новини [1] => Світ ) [tags] => Array ( [0] => 756 [1] => 127771 ) [tags_name] => Array ( [0] => Німеччина [1] => урни ) ) [3] => Array ( [id] => 934 [content] =>
Під час розкопок у Німеччині в глиняній шахті неподалік Гамбурга виявили останки гігантської двометрової черепахи, яким близько 11 мільйонів років.
Керівник розкопок Герхард Хепфнер у суботу заявив, що кістки та сотні пластин панцира гігантської черепахи були знайдені в місці під назвою Грос-Пампау. Група експертів працювала тут кілька тижнів. Знахідка буде виставлена в природно-історичному музеї в Любеку. Окрім скелета шкірястої черепахи, дослідники розкопали також залишки невеликої морської черепахи, корали, щелепу дельфіна та скам’янілі кістки птаха тайфунника. Місце, де були знайдені рештки, знаходиться на глибині 8–20 метрів під землею й демонструє майже все біорізноманіття періоду, в якому жила черепаха, каже Хепфнер.
Останки черепах виявляють украй рідко, оскільки їх швидко пожирають хижі риби, а крім того, панцир тварин розкладається протягом досить короткого часу.
