Array ( [count_posts] => 1 [cache_key] => Query_Posts::global::uk::YTo1OntzOjQ6ImxhbmciO3M6MjoidWsiO3M6NzoiZG9tYWlucyI7YToxOntpOjA7czo3OiJoaXN0b3J5Ijt9czo2OiJvZmZzZXQiO2k6MDtzOjk6InRheF9xdWVyeSI7YToxOntpOjA7YTozOntzOjg6InRheG9ub215IjtzOjg6InBvc3RfdGFnIjtzOjU6ImZpZWxkIjtzOjI6ImlkIjtzOjU6InRlcm1zIjthOjE6e2k6MDtpOjUxODt9fX1zOjExOiJhZnRlckxvY2tlciI7aTowO30= [has_result] => 1 [posts] => Array ( [0] => Array ( [id] => 721 [content] =>Сто вісімдесят років тому, 1 травня 1840 року, у Британії була видана перша в світі поштова марка «Пенні Блек» або «Чорний пенні».
Під час свого правління Генріх VIII заснував ряд відомих установ. Наприклад, у 1516 році за його наказом було засновано Королівську пошту (анг. Royal Mail) – британську поштову станцію, яка з початку її заснування зобов’язувалась доставляти листи та посилки.
Установа працювала практично безперешкодно протягом майже трьох століть, аж до 19 століття, коли плата за послуги зросла настільки, що все більше людей або відмовились від неї і вважали за краще мати своїх постачальників, або просто не забирали з пошти адресовані їм листи. На той час загальною практикою було те, що поштові послуги сплачував саме отримувач. Тариф коливався між 2 та 8 пенні, плюс існувала окрема доплата за листи більше однієї сторінки, та навіть за конверт.
Владнанням труднощів пошти займався також парламент, і з багатьох ідей був прийнятий план головного директора, вчителя з Бірмінгема на ім’я Роуланд Хілл. Суть пропозиції, яка була зроблена в 1823 році, полягала в тому, що істотно зменшену суму доставки наперед повинен був сплачувати не одержувач, а відправник листа чи посилки. Млини в Вестмінстері мололи повільно, і план Хілла втілився в життя лише в 1839 році, коли ціна послуги становила 2 пенні, а через рік зменшилася вдвічі. Естетичним недоліком реформи було те, що для того, аби заплатити за послугу, людям доводилося йти на пошту. Що ж, Хілл знайшов відповідне рішення і для цього: кожне поштове відділення повинно мати ваучер, який клієнт може обрати власноруч та який, прикріплений до листа адресанта, підтверджує оплату послуг пошти.
Зовнішній вигляд «цінного паперу» було обрано з ретельністю, притаманною англійцям. У газеті The Times був оголошений конкурс, проте журі визнало, що жодна з 2 700 заявок не виявилась прийнятною, тому вони вирішили обрати гідного кандидата серед наявних графічних малюнків. Таким чином вони натрапили на графічний портрет королеви Вікторії Генріха Корбульда, з якого у 1837 р. була викарбувана пам’ятна монета з нагоди вступу королеви на престол.
Перші марки «Чорні пенні» були виконані суцільно в чорному кольорі та містили зображення королеви Вікторії, і мали номінал у 1 пенні. «Чорні пенні» клеїлись до листів вагою у пів унції, а для більш важких 1 травня 1840 року був виданий «Синій двопенсовик», для офіційного використання з 6 травня того ж року.
Нововведення принесло неабияку користь поштовим відділенням, які раніше боролися за виживання: тоді як в 1839 році поштою було надіслано 76 мільйонів листів, через десятиліття у Великобританії доставляли вже 350 мільйонів листів та посилок, а в 1864 році цілих 642 мільйони. Ідея швидко знайшла своїх послідовників: Швейцарія та Бразилія видали свої перші марки в 1843 році, Росія в 1845 році, а США в 1847 році. Австрійська імперія не поспішала з цим рішенням, і видала свою першу марку в 1850 році. До австро-угорського компромісу в Угорщині використовувались австрійські марки, але з 1 червня 1867 року листи доставлялися з марками вже Угорської пошти.
Джерело: 24.hu, Фото: Wikipedia
- Magyar
- Українська