У пустелі виявили сліди людини, яким 120 тисяч років

У пустелі Великий Нефуд у Саудівській Аравії виявили сліди людини, яким 120 тисяч років. Відбитки ніг знайшов у 2017 році Метью Стюарт з Інституту хімічної екології Макса Планка в Єні під час свого практичного дослідження для кандидатської роботи.

Імовірно, 120 тисяч років тому невелика група Homo sapiens бродила вздовж берега стародавнього озера на території сучасної Саудівської Аравії. Люди зупинилися, щоб випити прісної води чи відстежити стада таких диких тварин, як буйволи, слони, велетенські верблюди тощо. За кілька годин відбитки висохли і врешті-решт скам’яніли, ідеться в дослідженні, опублікованому в поточному випуску Science Advances.

Можливо, люди полювали на великих ссавців, але вони не затрималися на березі озера надовго й, імовірно, продовжили свою тривалу подорож. Після виявлення давніх слідів у пустелі Нефуд науковці детально реконструювали місце знахідки в новому дослідженні.

Сьогодні внутрішні райони Аравійського півострова вкриті нескінченними сухими пустелями, які були б непридатними для життя доісторичної людини та її здобичі. Однак дослідження останнього десятиліття показали, що це не завжди було так: унаслідок природних змін клімату в цьому регіоні траплялися й більш вологі періоди, такі як останній інтергляціал, тобто міжльодовиковий період. У той час Аравія нагадувала трав’янисті степи сьогоднішніх африканських саван.

Сліди були виявлені у 2017 році під час дослідження для докторської дисертації Метью Стюарта з Інституту хімічної екології Макса Планка в Єні.

«Сліди – це унікальні типи викопних копалин, адже вони зберігають пам’ять про кілька годин або днів минулого в деталях, про які інші види скам’янілостей не дають багато інформації», – цитує Phys.org слова Стюарта, котрий знайшов відбитки на березі стародавнього озера Аль-Атар через ерозію ґрунту.

Для визначення віку стародавніх слідів використовувалось оптичне люмінесцентне датування. Це означає, що вчені націлюють світло на кварцові зерна й вимірюють кількість виділеної людськими відбитками енергії.

Лише сім із сотні слідів походять від людей, і їхні напрямок, відстань та різниця в розмірах свідчать про те, що це були дві чи три особи, які подорожували разом.

За анатомічними ознаками мандрівників можна віднести більше до сучасних людей (Homo sapiens), ніж до їхніх «двоюрідних братів» – неандертальців. До того ж у той час неандертальці були відсутні на Близькому Сході, запевняє доктор Метью Стюарт, який проводив аналіз слідів. На це також вказують висота й вага тіла, про які можна дізнатися з відбитків.

«Ми не знайшли жодного кам’яного інструмента, тож люди не оселилися на місці на тривалий час. Здається, вони прийшли сюди попити та вполювати тварин, які, можливо, також знайшли тут джерело води», – пояснив Стюарт.

Крім слідів ніг, було виявлено 233 викопні рештки організмів. Цілком імовірно, що м’ясоїдних тварин приваблювали травоїдні Аль-Атар, як це можна побачити в сьогоднішній савані.

Аравійський півострів тривалий час вважався очевидним маршрутом, яким перші представники нашого виду вийшли з Африки – через південну частину сучасної Греції й так звану область Леванте (Близький Схід Середземномор’я) – і мігрували на Близький Схід та в Євразію. Однак, згідно з новими дослідженнями, маршрути вздовж річок і озер у глибину суші також могли бути надзвичайно важливими факторами переселення перших людей.

Джерело: MTI/hirado.hu