Штучний інтелект розкрив приховані мовні закономірності та ймовірне авторство Біблії

Можливості штучного інтелекту вирішили застосувати для вивчення одного з найшанованіших текстів людства – Біблії. І він розкрив приховані мовні закономірності біблейських текстів та назвав їхнє ймовірне авторство.

Про це пише Рhys.

Міжнародна команда науковців, серед яких Шіра Файґенбаум-Головін, дослідниця з кафедри математики Університету Дьюка (США), поєднала алгоритми штучного інтелекту, статистичне моделювання та лінгвістичний аналіз, аби дати відповідь на одне з найдавніших питань біблієзнавства: хто був автором біблійних текстів?

Результати дослідження опубліковано в науковому журналі PLOS One.

Проаналізувавши тонкі відмінності у вживанні слів у текстах, дослідники змогли ідентифікувати три окремі писарські традиції, які охоплюють перші дев’ять книг Єврейської Біблії, відомих як „Енеатеух”.

Використовуючи ту саму ШІ-модель, науковці змогли встановити ймовірне авторство інших розділів Святого Письма. Ба більше — штучний інтелект також пояснив, яким чином дійшов до своїх висновків.

Ще у 2010 році Шіра Файґенбаум-Головін розпочала співпрацю з Ізраелем Фінкельштейном, керівником Школи археології та морських культур Хайфського університету. Вони застосовували математичні й статистичні методи для вивчення написів на керамічних уламках VI століття до н.е., аналізуючи стиль і форму літер. Їхні відкриття вразили наукову спільноту й потрапили на першу шпальту The New York Times.

Ми зрозуміли, що ці написи можуть дати цінні підказки для датування текстів Старого Заповіту. Саме тоді ми почали формувати команду, здатну глибше проаналізувати біблійні тексти.

– розповіла Файґенбаум-Головін.

До міждисциплінарної команди увійшли археологи, біблієзнавці, фізики, математики та фахівці з комп’ютерних наук. Вони дослідили мовні особливості у трьох основних частинах Біблії: книзі Повторення Закону, так званій „девтерономістичній історії” (від книги Ісуса Навина до Царів), а також у священицьких текстах П’ятикнижжя.

Результати підтвердили: Повторення Закону та історичні книги мають більшу мовну схожість між собою, ніж із священицькими текстами — і це відповідає поглядам, яких дотримуються більшість сучасних біблієзнавців.

Штучний інтелект, як виявилося, здатен не лише аналізувати мову, а й проливати світло на тисячолітні загадки.

Ми виявили, що кожна група авторів має різний стиль — як не дивно, навіть щодо простих і поширених слів, таких як „ні”, „який” або „король”. Наш метод точно визначає ці відмінності

– пояснила науковиця.

Оскільки текст Біблії багато разів редагувався та перередаговувався, команда зіткнулася з великими труднощами у пошуку сегментів, які зберегли б своє оригінальне формулювання та мову.

Після того, як ці біблійні тексти були знайдені, вони часто були дуже короткими — іноді лише кілька віршів — що робило більшість стандартних статистичних методів і традиційного машинного навчання непридатними для їхнього аналізу. Їм довелося розробити власний підхід, який міг би обробляти такі обмежені дані.

Команда дослідників виявила, що хоча два розділи оповіді про Ковчег у Книгах Самуїла стосуються однієї й тієї ж теми та іноді розглядаються як частини однієї оповіді, текст у 1-й книзі Самуїла не узгоджується з жодною із трьох частин. Тоді як розділ у 2-й книзі Самуїла демонструє спорідненість з Девтерономічною історією (від Ісуса Навина до Царів).

Джерело