Група археологів знайшла руїни стародавнього міста недалеко від порту Агіокампос у Греції, біля підніжжя гори Мавровуні. Вони вважають, що це місто Мелібойя, яке описував давньогрецький поет-оповідач Гомер у «Іліаді».
Грецькі археологи вважають, що знайшли стародавнє місто Мелібойя, – повідомило в п’ятницю міністерство культури Греції.
Гомер розповідав про це місто в «Іліаді»
Місто згадується Гомером в «Іліаді», жителі Мелібойя, згідно з епосом, брали участь у Троянській війні. Досі ніхто точно не знав, де могло бути розташоване це місце. За останні роки було багато невдалих розкопок – намагалися знайти це давньогрецьке місто.
Археологи провели розкопки поблизу улюбленого туристами портового міста Агіокампос у центральній Греції протягом останніх місяців і розкопали фундамент акрополя, тобто давньогрецької цитаделі.
Під час роботи були знайдені фрагменти скульптури та кераміки. На одному з керамічних виробів було вигравірувано слово Мелібойя, – повідомило міністерство. Розкопки продовжать навесні 2022 року і наразі повинні бути припинені через несприятливі погодні умови.
[type] => post [excerpt] => Група археологів знайшла руїни стародавнього міста недалеко від порту Агіокампос у Греції, біля підніжжя гори Мавровуні. Вони вважають, що це місто Мелібойя, яке описував давньогрецький поет-оповідач Гомер у «Іліаді». [autID] => 3 [date] => Array ( [created] => 1638614520 [modified] => 1638565489 ) [title] => Археологи вважають, що знайшли стародавнє місто, про яке писав Гомер [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=2881&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 2856 [uk] => 2881 ) [trid] => kri2709 [aut] => viktoriya [lang] => uk [image_id] => 2857 [image] => Array ( [id] => 2857 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/11/iliasz.jpg [original_lng] => 180340 [original_w] => 1024 [original_h] => 450 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/11/iliasz-150x150.jpg [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/11/iliasz-300x132.jpg [width] => 300 [height] => 132 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/11/iliasz-768x338.jpg [width] => 768 [height] => 338 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/11/iliasz.jpg [width] => 1024 [height] => 450 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/11/iliasz.jpg [width] => 1024 [height] => 450 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/11/iliasz.jpg [width] => 1024 [height] => 450 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/11/iliasz.jpg [width] => 1024 [height] => 450 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [translation_required] => 1 [views_count] => 3942 [translation_required_done] => 1 [_thumbnail_id] => 2857 [_edit_lock] => 1638558290:3 [_edit_last] => 3 [_oembed_072bf3f349e07467f3b96883be22ef82] => [_oembed_time_072bf3f349e07467f3b96883be22ef82] => 1641198787 [_oembed_e41d9ac2745e44fb8ca8c1e5374b5837] => [_oembed_time_e41d9ac2745e44fb8ca8c1e5374b5837] => 1646738923 [_oembed_57afafea537ed5a2af7a8920bbccfa4f] => [_oembed_time_57afafea537ed5a2af7a8920bbccfa4f] => 1646738923 [_oembed_018e8263f65837875db9a998a4440204] =>
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
Під час розкопок у стародавньому перуанському зруйнованому місті Чан-Чан місцеві археологи знайшли останки 25 людей, повідомив у четвер інформаційний портал Origo з посиланням на статтю BBC News.
У древньому місті Чан-Чан на півночі Перу було виявлено масове поховання часів культури Чиму. Скелети знайшли на невеликій ділянці площею 10 квадратних метрів у столиці стародавньої імперії. Доколумбова цивілізація Чиму кілька століть існувала на частині території сучасного Перу. Їхня імперія досягла свого розквіту в XV столітті, поки її не завоювали інки. Культура Чиму відома розвиненими ремеслами, зокрема виготовленням еротичної кераміки. Чан-Чан був найбільшим містом у доколумбовій Америці.
Експерти вважають, що знайдена могила могла бути місцем поховання представників еліти Чиму.
Археолог Синтія Куева повідомила, що останки в основному належать молодим жінкам: «Жодній з них не більше 30 років». Хоча відомо, що чиму приносили людей у жертву, зокрема дітей, за словами археолога Хорхе Менесеса Бартра, немає жодних доказів того, що особи, тіла яких були виявлені в могилі, померли в такий спосіб. Учені проведуть тести, аби спробувати встановити причину їхньої смерті.
Як каже Менесес, стан одного зі скелетів свідчить про те, що його поховали невдовзі після смерті. Однак інші кістки були перемішані, тож це свідчить про те, що їх перенесли до цієї могили пізніше.
Чан-Чан у XIII–XV століттях був великим містом із 9 фортецями та багатьма храмами. Цивілізація Чиму програла поєдинок проти відомої Імперії інків.
За словами Куеви, остання знахідка показує, що в культурі Чиму дбали про останки своїх близьких. Тіла знаходилися в сидячому положенні, їх загорнули в кілька шарів тканини. У могилі також виявили близько 50 керамічних виробів. У майбутньому дослідники планують провести тести, щоб визначити причину смерті кожної людини й дізнатися більше про це поховання.
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
Виявлений артефакт багатий старовинними малюнками з інформацією про життя і культуру давніх жителів.
Італійські археологи зробили масштабне відкриття в Іраку. Вони знайшли виноробню часів асирійського царства віком близько 2700 років. Про це пише AFP.
Крім того, історики виявили кам’яні рельєфи із зображенням ассірійських царів, які моляться богам, вирізані на стінах дев’ятикілометрового зрошувального каналу довжиною п’ять метрів і висотою два метри.
„Ми знайшли чотирнадцять апаратів, за допомогою яких тиснули виноград і робили сік, який потім перероблявся на вино. В Іраку є й інші місця з кам’яними рельєфами, особливо в Курдистані, але жодне з цих місць не є настільки масштабним і монументальним, як це”, – зазначили вчені.
Дане місце розташоване поблизу древньої столиці ассірійського царя Саргона II (721-705 рр. до н.е.). Нині – це місто Мосул на півночі Іраку.
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
В Ізраїлі знайшли вбиральню віком 2700 років, – повідомив інформаційний портал газети Jedio Ahronot ynet у вівторок.
Туалет датований часами царства Юди, до вавилонського полону, був спроєктований у звичний для того часу спосіб, із круглим отвором, вирізаним у центрі прямокутного вапняку, і порожниною, виритою під ним.
За даними співробітників Ізраїльської археологічної адміністрації (ІАА), приватні туалети в той час були рідкістю, лише дуже високопоставлені люди будували їх у своїх палацах, а знайдена археологами вбиральня в палаці в районі Армон-ха-Наців в Єрусалимі відкриває нові подробиці тогочасних звичаїв.
В управлінні старожитностей Ізраїлю заявили, що вирізаний із вапняку туалет фахівці виявили в невеликому приміщенні прямокутної форми, яке було частиною просторого особняка з видом на Старе місто Єрусалиму, – місто Давида.
“Туалет могли дозволити собі лише багаті. Тисячу років потому, коли мудреці Місни та Талмуду встановили різні критерії для визначення багатства, рабин Йосі запропонував вважати багатим того, у якого на додаток до власного столу була власна вбиральня”, – каже Яків Білліг, археолог і керівник розкопок.
Кабінка знайденої вбиральні була висічена в камені. Сидіння для унітазу з діркою в центрі спроєктовано зручним для людини. Під унітазом стояла цистерна, в яку збиралися залишки їжі, екскременти і осколки кераміки. Вчені сподіваються, що цистерна розповість, що їли люди тієї епохи.
У межах поселення археологи також виявили орнаментовані камені, які були вирізані для різних цілей, наприклад, для кам’яних капітелей – невеликих деталізованих шматочків каменю, котрі утворюють вершини колон – або віконних рам. Поруч із туалетом команда археологів виявила сліди саду, заповненого декоративними деревами, фруктовими деревами і водоростями.
Розкопки були здійснені ще до будівництва нового туристичного центру під назвою Бет Сак, коли археологи несподівано виявили велику споруду на південь від міста Давида періоду до першого святилища, тобто збудовану перед вавилонським руйнуванням та полоном.
Вчені з IAA, Тель-Авівського університету та Єврейського університету в Єрусалимі представлять нові відкриття на своїй спільній дводенній конференції з досліджень, організованій в Єрусалимі та його околицях у середу.
900-year-old Crusader sword found by scuba diver off Israel’s coast Blade spotted among pottery and metal anchors in anchorage used as early as 4,000 years agohttps://t.co/XYjEUQKcVh
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
На морському дні археологами-дайверами біля узбережжя міста Хабія на сході Іспанії були знайдені 53 римські золоті монети.
Золотий солідор Феодосія II. із портретом імператора на лицьовій стороні та Вікторії, богині перемоги, із хрестом у руці, що символізує християнство, на зворотній стороні (Малюнок є ілюстрацією)
Імовірно, 53 золоті монети, знайдені в затоці Порттіксол, перебували на дні з кінця IV – початку V століття. Вони прекрасно збереглися, що дозволило дослідникам прочитати написи й ідентифікувати зображених на них римських імператорів.
Джейм Моліна з Університету Аліканте заявив, що це один із найбільших скарбів римських золотих монет, коли-небудь знайдених на території Іспанії та Європи. «Це виняткова археологічна та історична знахідка. Її дослідження може дати нам нову інформацію і допомогти більше дізнатися про фінальну фазу падіння Західної Римської імперії», – пояснив він.
Передбачається, що золотий скарб був навмисно прихований від грабунку варварських народів, таких як алани, і все це відображає велику невизначеність епохи. Після реставрації римські золоті монети будуть виставлені в місцевому Краєзнавчому музеї, – про це йдеться на сайті heritagedaily.com.
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
«Дитячий садок» для слоненят, де вони жили разом зі своїми мамами, знаходився в Іспанії понад 100 тис. років тому. Там самки виховували своїх дітей, поки вони не ставали міцними та самостійними.
Дослідники вивчили сліди древніх слонів на пляжі курортного містечка Маталасканьяс. За їхніми розмірами наукова група змогла визначити ріст, вагу та вид особин, які залишили ці сліди. Про це пише журнал Scientific Reports.
Виявилося, що на цих територіях 129−117 тис. років тому жили 14 слоненят вимерлого виду Palaeoloxodon antiquus. Разом з ними були дорослі особини — швидше за все, їхні матері. Вчені припускають, що на цьому місці міг знаходитися своєрідний «дитячий садок», куди самки приходили для виховання свого потомства.
Дослідники також розглянули два інших набори слідів близько 50 см в довжину — швидше за все, вони належали дорослим особинам чоловічої статі. Експерти вважають, що самці рідко заходили на територію «дитячого садка».
Слони виду Palaeoloxodon antiquus є попередниками сучасних африканських слонів, хоча і були більшими за розміром. Ці величезні тварини давно вимерли, проте більше ніж 30 тис. років тому вони бродили по всій Західній Європі.
[type] => post [excerpt] => «Дитячий садок» для слоненят, де вони жили разом зі своїми мамами, знаходився в Іспанії понад 100 тис. років тому. Там самки виховували своїх дітей, поки вони не ставали міцними та самостійними. [autID] => 2 [date] => Array ( [created] => 1631986740 [modified] => 1631980124 ) [title] => «Дитячий садок» для слоненят вчені виявили в Іспанії [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=2578&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 2599 [uk] => 2578 ) [aut] => zlata [lang] => uk [image_id] => 2579 [image] => Array ( [id] => 2579 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/dityachij-sadok-slonenyat.png [original_lng] => 1217659 [original_w] => 823 [original_h] => 535 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/dityachij-sadok-slonenyat-150x150.png [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/dityachij-sadok-slonenyat-300x195.png [width] => 300 [height] => 195 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/dityachij-sadok-slonenyat-768x499.png [width] => 768 [height] => 499 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/dityachij-sadok-slonenyat.png [width] => 823 [height] => 535 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/dityachij-sadok-slonenyat.png [width] => 823 [height] => 535 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/dityachij-sadok-slonenyat.png [width] => 823 [height] => 535 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/dityachij-sadok-slonenyat.png [width] => 823 [height] => 535 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [_edit_lock] => 1631969325:2 [_thumbnail_id] => 2579 [_edit_last] => 2 [views_count] => 4209 [translation_required] => 2 [translation_required_done] => 1 [_oembed_e41d9ac2745e44fb8ca8c1e5374b5837] => [_oembed_time_e41d9ac2745e44fb8ca8c1e5374b5837] => 1645395369 [_oembed_57afafea537ed5a2af7a8920bbccfa4f] => [_oembed_time_57afafea537ed5a2af7a8920bbccfa4f] => 1645395370 [_oembed_072bf3f349e07467f3b96883be22ef82] => [_oembed_time_072bf3f349e07467f3b96883be22ef82] => 1645395370 [_oembed_018e8263f65837875db9a998a4440204] =>
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
Археологи з Росії та Узбекистану провели перші повномасштабні розкопки греко-бактрійської фортеці Узундара. Під час елліністичного періоду вона захищала стародавню Бактрію, історичний регіон стародавньої Центральної Азії на кордоні між сучасними Афганістаном, Узбекистаном і Таджикистаном. Сьогодні ця територія знаходиться здебільшого на півночі Афганістану.
Фортеці були створені для захисту північного кордону Бактрії від кочівників Джерело: Institute of Archaeology RAS
Науковці з Інституту археології РАН, Інституту мистецтвознавства Академії наук Узбекистану та Міжнародного караван-сараю культури імені Ікуо Хіраями провели розкопки у фортеці Узундара в Байсунському районі Узбекистану. Вони виявили значну кількість артефактів, завдяки яким змогли простежити історію появи фортифікаційної споруди та її еволюцію.
Фортеця Узундара була прикордонною заставою, яка в елліністичний період захищала від набігів кочівників Бактрію – центр стародавньої Греко-Бактрійської держави (середина III – середина II ст. до н. е.), яка утворилася внаслідок розпаду імперії Селевкідів. Узундара виникла на початку III ст. до н. е. і була зруйнована після штурму військ кочівників у II ст. до н. е. У 1991 році фортецю виявив учений Академії наук Республіки Узбекистан Едвард Ртвеладзе. Протягом останнього десятиліття розкопки в ній проводив бактрійський загін середньоазіатської експедиції ІА РАН. У ході досліджень було складено план фортеці та вивчено її цитадель.
Археологам удалося зібрати велику колекцію артефактів. Так, у верхніх нашаруваннях внутрішніх галерей було знайдено монети Евтидема I (близько 235–200 років до н. е.), а в нижніх – предмети озброєння й монету Олександрівського типу – гемідрахму Антіоха I (295–280 роки до н. е.). Крім того, археологи виявили велику колекцію кераміки та предметів матеріальної культури. Наприклад, фрагменти глечика з графіто й кістяний наконечник піхов від клинкової зброї.
Під час розкопок досліджувалася ділянка північно-східної вежі та прилеглих до неї фортечних стін – 20 м східної стіни заввишки до 3,5 м і 5 м північної стіни. Виявилося, що вони були з двома галереями, причому під ними перебували залишки ще однієї більш ранньої стіни, розібраної до фундаменту в останній третині III ст. до н. е. На думку вчених, вона належить до періоду зведення фортеці на початку правління Антіоха I. Сліди перебудови збереглися і в кутовій вежі, висота якої раніше, мабуть, сягала 8 м.
«Розкопки показали, що фортифікаційні споруди прекрасно збереглися. Уперше з моменту руйнування фортеці стіни Узундари знову побачили світло: ми розкопали половину кутової вежі, від якої збереглися два поверхи, відкрили прохід і кріпосні стіни з двома вцілілими галереями заввишки до 3 м», – зазначила керівниця бактрійського загону середньоазіатської археологічної експедиції Інституту археології РАН Нігора Двуреченська в інтерв’ю науковому порталу HeritageDaily. Приголомшливо, що в такому унікальному стані збереглася єдина в Північній Бактрії кам’яна елліністична фортеця III–II ст. до н. е., додала вона.
[type] => post [excerpt] => Археологи з Росії та Узбекистану провели перші повномасштабні розкопки греко-бактрійської фортеці Узундара. Під час елліністичного періоду вона захищала стародавню Бактрію, історичний регіон стародавньої Центральної Азії на кордоні між сучасними А... [autID] => 8 [date] => Array ( [created] => 1631883300 [modified] => 1631872686 ) [title] => Археологи натрапили на одну із фортець загубленого світу [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=2572&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 2542 [uk] => 2572 ) [trid] => kri2709 [aut] => ir4ik5 [lang] => uk [image_id] => 2543 [image] => Array ( [id] => 2543 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/20210913baktria.jpeg [original_lng] => 138667 [original_w] => 800 [original_h] => 547 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/20210913baktria-150x150.jpeg [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/20210913baktria-300x205.jpeg [width] => 300 [height] => 205 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/20210913baktria-768x525.jpeg [width] => 768 [height] => 525 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/20210913baktria.jpeg [width] => 800 [height] => 547 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/20210913baktria.jpeg [width] => 800 [height] => 547 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/20210913baktria.jpeg [width] => 800 [height] => 547 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/20210913baktria.jpeg [width] => 800 [height] => 547 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [_edit_lock] => 1631861886:8 [views_count] => 3650 [translation_required_done] => 1 [_thumbnail_id] => 2543 [_edit_last] => 8 [_oembed_e41d9ac2745e44fb8ca8c1e5374b5837] => [_oembed_time_e41d9ac2745e44fb8ca8c1e5374b5837] => 1645354851 [_oembed_57afafea537ed5a2af7a8920bbccfa4f] => [_oembed_time_57afafea537ed5a2af7a8920bbccfa4f] => 1645354852 [_oembed_072bf3f349e07467f3b96883be22ef82] => [_oembed_time_072bf3f349e07467f3b96883be22ef82] => 1645354852 [_oembed_018e8263f65837875db9a998a4440204] =>
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
Залишки 1500-річної садиби, побудованої у візантійську епоху, виявили ізраїльські археологи на околиці сучасного міста Рамат-ха-Шарон на північний схід від Тель-Авіва, повідомила місцева газета Háárec.
Співробітники Ізраїльського археологічного бюро (МАА) розкопали багато прикрашені будівлі та господарські споруди під час підготовки будівельного майданчика. Директор розкопок Йоав Арбель розповів газеті, що хоча про цю садибу не було письмових джерел, його не особливо здивували багаті артефакти, оскільки в цій місцевості майже завжди протягом усієї історії жили заможні люди.
«Крім ряду знахідок, ми виявили великий виноградний прес, покритий мозаїкою, а також оштукатурені будівлі та фундамент великої споруди, котру можна було використовувати як склад чи навіть садибу», – розповів Арбель виданню Háárec.
У будівлях і господарських приміщеннях археологи виявили побитий посуд для зберігання та приготування їжі, яким могли користуватися власники. Були знайдені також жорна, виготовлені з вулканічного базальту (імпортованого з Голанських висот та Галілеї, оскільки цей матеріал твердіший за місцевий вапняк), для помелу зернових та інших рослин.
Окрім того, археологи розкопали золоту монету, викарбувану в 638 або 639 році візантійським імператором Іраклієм. На ній з одного боку зображений імператор з двома синами, а з другого – хрест на Голгофі в Єрусалимі, де, згідно з християнською вірою, був розп’ятий Ісус. На монеті хтось вишкрябав грецькою та арабською мовами імена, ймовірно, її власників. «Золота монета містить захоплюючі дані про занепад візантійського панування та інші історичні події, зокрема вторгнення персів і появу ісламу», – каже Роберт Кул, керівник відділу нумізматики МАА.
Під час розкопок виявили також незвичайну бронзову конструкцію ланцюга, на якому можна було підвісити люстру. Він міг складатися з головного ланцюга, що звисає зі стелі, розгалужуючись ще на три. На кожному кінці кріпився гачок, на якому колись вішали скляні олійні лампи. «Подібні, але більші ланцюгові лампади досі знаходили переважно в храмах, а в деяких православних церквах такі існують донині», – наголосив Арбель, зазначивши, що релігійний характер у цьому випадку малоймовірний, оскільки навіть у простих громадських будівлях люди використовували такі лампи.
Економіка в ранню ісламську епоху, із VII ст., стала більш індустріальною, з того часу були знайдені кераміка, цілі олійні лампи та столовий посуд. Тоді люди не тільки працювали, а й жили тут поряд із майстернями, оскільки археологи виявили залишки будинків та двох великих печей. На думку науковців, ними могли користуватися до XI ст., потім це місце було покинуте й забуте на тисячу років.
Як пообіцяв мер Рамат-ха-Шарона, після завершення будівництва археологічні знахідки в цьому районі будуть експонуватись як частина парку.
900-year-old Crusader sword found by scuba diver off Israel’s coast Blade spotted among pottery and metal anchors in anchorage used as early as 4,000 years agohttps://t.co/XYjEUQKcVh
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
«Давні угорці принесли із собою чітку, своєрідну предметну культуру, і їхня міграція була надзвичайно швидкою», – стверджує Олексій Комар, прихильник сучасних досліджень про давніх угорців в Україні, який написав книжку про історичні та археологічні пам’ятки міграції ранніх угорців. Інтерв’ю із всесвітньо відомим археологом, співробітником Інституту археології Національної академії наук України про нові відкриття угорської античності було опубліковане в угорському виданні Mandiner.
– Чому ви, будучи українським археологом, почали досліджувати історію угорців?
– Мій інтерес до історії та археологічних пам’яток ранніх угорців пов’язаний з тим, що угорці були надзвичайно важливими суб’єктами історії Євразії раннього Середньовіччя. Раптове збільшення за останнє десятиліття кількості публікацій про предків угорців свідчить, що мої іноземні колеги, які не є угорцями, також починають розуміти це.
– Ви написали монографію з «угорського питання» російською мовою, яка також вийшла й угорською. За даними ваших досліджень що можна сказати про угорський етногенез?
– Моя книжка зосереджена лише на одному фрагменті розгалуженого угорського етногенезу – короткому періоді міграції з Уралу до нижнього Дунаю протягом IX ст. Дотепер історики вважали, що переселення угорців було тривалим процесом, який розтягнувся на 2–3 століття. Науковці висунули гіпотезу, що предки угорців надовго «зупинилися» під час міграції в Башкирії та басейні Дону. Припускали також, що матеріальна культура угорців кілька разів докорінно змінювалася під впливом їхніх осілих сусідів. Однак нові археологічні відкриття доводять, що ці теорії є хибними.
Олексій Комар
Ранні угорці принесли в дніпровський степ чітку, характерну матеріальну культуру, яка сформувалася на східних від Волги територіях і частково навіть далі, на сході Уралу в ІХ ст. Відповідно, міграція була надзвичайно швидкою: вона, безумовно, відбулася протягом життя одного покоління.
Виходячи з особливостей згаданої матеріальної культури, можна стверджувати, що вона сформувалася десь між річками Іртиш і Тобол, у південній частині регіону. Також можна виявити вплив деяких кочових культур, зокрема печенігів та огузів. Водночас предки угорців створили своєрідне ювелірне мистецтво, яке відрізнялося від того, що було в інших кочових народів.
– Що відомо про міграцію?
– У міграції ранніх угорців брала участь не одна, а кілька тісно пов’язаних угорськомовних громад. Перша група осіла за Уралом, у районі теперішнього Челябінська в Росії. Кілька років тому там, на березі озера Уєлгі, було знайдено дуже важливий і цікавий археологічний об’єкт IX–X ст. Друга група приєдналася до представників культури Караякупово VIII–IX ст. у Башкирії й продовжувала жити в долині річки Бєлая. Третя громада мігрувала далі на захід і осіла в районі річки Кама, де в 70-х роках було виявлене місце захоронення Большиє Тігани IX–X ст., частково пов’язане з угорцями.
Згодом дві останні зі згаданих груп стали відомими як угорськомовна народність Magna Hungaria.
Однак предки нинішніх угорців не залишилися в цих регіонах, а рушили далі на захід південним степовим шляхом: вони залишили за собою поховання типу Суботци IX ст. на північ від Чорного моря.
– А що відомо про угорців історичної області Ателькуза?
– Згідно з візантійськими текстами, Ателькуза була невеликою територією на правому березі Дніпра, приблизно до річки Інгулець. Водночас археологічні дані свідчать, що поховання типу Суботци можна знайти вздовж лівого берега Дніпра до Дністра і навіть до нижнього Дунаю.
Усе це означає, що оселення предків угорців не обмежувалося тут лише степовим регіоном, вони вільно обирали собі територію для життя. Місця поховання здебільшого розташовані на межі степу та лісостепу, поблизу заплав великих річок. Це свідчить про те, що угорці, на відміну від турецькомовних кочових народів, віддавали перевагу більш вологому клімату та менше боялися снігу.
Нове місце проживання, звісно, сприяло новим зв’язкам: у похованнях на території області Ателькуза ми знаходили різні типи кераміки. Один вид глиняних виробів виготовили болгарські гончарі з Поволжя, їх угорці привезли з собою звідти. Інші були зроблені в Криму, а третя група – робота слов’янських гончарів. Щодо більш дорогих срібних виробів, то вони походять від ремісників Хозарського каганату. Водночас, аналізуючи знахідки інших народів, ми бачимо також вплив угорців на своїх колишніх сусідів. Це, зокрема, характерні поясні прикраси, виявлені в похованнях у Криму, а також салтівського населення вздовж Дону та в спадщині слов’янських поселень.
Концепція Олексія Комара 2018 року про давню угорську історію, заснована на відповідних археологічних пам’ятках раннього Середньовіччя
– На основі ваших досліджень стало зрозуміло, що угорці активно підтримували контакти зі східними територіями навіть після завоювання нової батьківщини. Що саме це означає і чому є таким важливим?
– Такі віддалені зв’язки не вважалися винятковими в X ст. Ідеться про період, коли активно використовувалися великі торгові шляхи, що сполучали Центральну Азію та Північну Європу. Ісламські срібні монети, викарбувані в Середній Азії, поширились аж до Великобританії. Дотепер ми не знали, що одну з гілок Великого хутряного шляху, яка з’єднувала Поволзьку Болгарію з регіонами за Уралом, використовували й угорські торговці.
Істориків давно цікавить питання, якою мовою тоді велася торгівля. Якщо задуматися над цим, можна стверджувати, що угорці могли вивчити слов’янську мову у своїх сусідів, а з фінським, пермським та угорським населенням Поволжя й Уралу вони, імовірно, розмовляли рідною мовою.
Це могло бути для них величезною перевагою порівняно з германськими чи арабськими торговцями, для яких більшість населення Східної Європи говорила абсолютно незрозумілою мовою.
Водночас для нас особливо важливо те, що через торгові шляхи поширювалися й певні елементи сучасної моди. Наприклад, знамениті угорські поясні сумки в Карпатський басейн наприкінці IX ст. були завезені не угорцями. Мода на них з’явилася лише в Х ст., а потім поширилася далеко на схід за межами території Угорського князівства, у районі річок Середньої Волги та Ками. Археологи вказують на те саме щодо поясів X – початку XI ст., що є окремою темою дослідження.
– Завдяки вашій допомозі зараз починається вивчення сліду древніх угорців в Україні. Які можливості є в цього дослідження та яку мету воно має?
– Серйозні можливості! Перш за все сучасні наукові методи дослідження дозволяють проводити предметну експертизу кладовищ, які раніше не отримували особливої уваги з боку археологів. У першу чергу це радіовуглецеве датування, ізотопне дослідження та ДНК-аналіз.
Позолочена срібна шабля в угорському стилі, знайдена на місці поховань у Коробчино (Україна) на території археологічних розкопок історичної області АтелькузаСпадщина історичної області Ателькуза (археологічні розкопки поховання типу Суботци) з елементами Південного Уралу
Завдяки цим можливостям навіть найменш «вражаючі», найбідніші поховання можна датувати та ідентифікувати, наприклад, з точки зору спорідненості. Раніше археологи могли складати й аналізувати базу даних лише на основі традиційних методів археологічних досліджень. Сьогодні варто зібрати всю доступну інформацію, оскільки наші аналітичні можливості розширилися. Ми вже можемо вивчати не тільки походження древніх народів, але й їхні хвороби, харчування та багато інших аспектів.
Крім того, можна розглянути можливість пошуку нових місць археологічних розкопок, що дозволить примножити наші знання про ранніх угорців. Ідеться про фактичні місця поховань не лише угорців, але й їхніх «сусідів»: аланів, слов’ян. Сучасні знахідки на території древніх слов’янських поселень дозволяють припустити, що угорці в другій половині IX століття мали надзвичайний вплив на одяг, моду слов’янських племен, які жили на лівому березі Дніпра.
Подекуди цей вплив сьогодні видається більш серйозним, ніж вплив самого Хозарського каганату!
Ця абсолютно нова й несподівана інформація мотивує нас, дослідників, а водночас змушує змінити наші історичні уявлення про регіон.
A Middle Bronze Age ivory lice comb,found during a 2016 excavation at Lachish in Israel, contains an inscription in early Canaanite script,according to epigrapher Dr. Daniel Vainstub. The 17th century BC inscription says “May this tusk root out the lice of the hair and the beard” pic.twitter.com/3989el0uQW
