Замок був три- або чотириповерховий, частина його сходів збереглася в доволі гарному стані.
Залишки середньовічного замку Ванн на північному заході Франції були виявлені на території Шато Лагорс, садиби ХVІІІ століття, яка зараз функціонує як готель. Руїни знайшли співробітники Інституту археологічних досліджень (Inrap). У рамках першого етапу розкопок науковці обстежили подвір’я садиби.
Зокрема було розкопано два рівні захисної стіни замку та рів, що знаходиться на чотири метри нижче рівня вулиці. Фортецю побудував близько 1380 року Жан IV, який з 1375-го був герцогом Бретані та графом Монфор. Замок, відомий як Château de l’Hermine, був потрібний для зміцнення влади герцога в герцогстві та місті Ванн.
За словами археологів, знайдені руїни вказують на те, що споруда мала три-чотири поверхи, частина її сходів збереглася в доволі гарному стані. Спеціалісти виявили в цьому місці оброблене каміння, дренажні труби, а також сліди життя замку в XV–XVI століттях (монети, ножі, кахлі, дерев’яні миски, кухонне приладдя, ювелірні вироби).
Завдяки сприятливим ґрунтовим умовам збереглися й такі предмети, як шматки одягу, пряжки від взуття, шпильки, каблучки, навісний замок. Фахівці виявили також руїни млина, який був з’єднаний із житловою частиною. Він працював за рахунок води, що текла каналом. Крім того, були знайдені залишки мосту, який з’єднував замок із містом, тобто загалом ідеться про надзвичайно захопливе відкриття.
[type] => post [excerpt] => Залишки середньовічного замку Ванн на північному заході Франції були виявлені на території Шато Лагорс, садиби ХVІІІ століття, яка зараз функціонує як готель. Руїни знайшли співробітники Інституту археологічних досліджень (Inrap). У рамках першого... [autID] => 2 [date] => Array ( [created] => 1712064666 [modified] => 1712064669 ) [title] => У Франції у дворі готелю виявили залишки середньовічного замку [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=4341&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 4337 [uk] => 4341 ) [trid] => din4423 [aut] => zlata [lang] => uk [image_id] => 4338 [image] => Array ( [id] => 4338 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1.webp [original_lng] => 172692 [original_w] => 1200 [original_h] => 800 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1-150x150.webp [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1-300x200.webp [width] => 300 [height] => 200 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1-768x512.webp [width] => 768 [height] => 512 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1-1024x683.webp [width] => 1024 [height] => 683 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1.webp [width] => 1200 [height] => 800 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1.webp [width] => 1200 [height] => 800 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2024/03/nevtelen-2-1-1200x800-1.webp [width] => 1200 [height] => 800 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [translation_required] => 1 [views_count] => 543 [translation_required_done] => 1 [_thumbnail_id] => 4338 [_edit_lock] => 1712053869:2 [_edit_last] => 2 [labels] => Array ( [0] => star_outline ) [categories] => Array ( [0] => 51 [1] => 13 [2] => 37 [3] => 43 ) [categories_name] => Array ( [0] => Новини [1] => Новини дня [2] => Світ [3] => Статті ) [tags] => Array ( [0] => 1369 [1] => 3885 ) [tags_name] => Array ( [0] => археологи [1] => Франція ) ) [1] => Array ( [id] => 3814 [content] =>
Міжнародна група вчених-добровольців розшифрувала раніше невідомі листи шотландської королеви Марії Стюарт, які зберігалися у Національній бібліотеці Франції.
Результати їхнього дослідження опублікували в журналі Cryptologia.
„Я знаю, що ви постаралися від імені короля [Франції] пом’якшити спалахи гніву королеви проти мене, проти тієї, яка бажає їй тільки добра, попри всі страждання, які я перенесла з її волі”.
Цей пронизливий, хоч і не зовсім щирий лист написаний Марією Стюарт, жінкою, яка втратила сина, країну і корону, і яка на той час перебувала під вартою в англійському замку Шеффілд, куди її відправила її родичка, королева Англії.
Відчайдушне становище скинутої королеви пояснювалося з одного боку тим, що вона здійснила кілька, скажімо так, необдуманих вчинків, а з іншого – тим, що вона реально могла претендувати на англійський престол, оскільки її бабуся була старшою сестрою батька Єлизавети, Генріха VIII.
З огляду на те, що Іспанія та Франція – головні католицькі держави Європи – були б дуже раді, якби на англійському престолі протестантку Єлизавету змінила католичка Марія, неважко здогадатися, що вона залишалася магнітом для всіляких змов проти своєї англійської родички. І далеко не завжди їх засуджувала.
Другу половину свого життя колишня королева шотландців провела під вартою у п’яти англійських замках. Від цього періоду залишилося велике зібрання листів, які зберігаються у численних архівах.
Вони давно відомі і вивчені, проте історики розуміли, що спочатку листів було набагато більше, хоча б тому, що в наявних документах є посилання на кореспонденцію, яка не дійшла до нас. При цьому загальна думка полягала в тому, що ці листи втрачені, і, швидше за все, безповоротно.
Всього 20 років тому англійський історик Джон Боссі у своїй книзі „Під кротовиною – історія шпигунства в єлизаветинській Англії” написав, що секретне листування колишньої королеви „зберігалося настільки надійно, що від нього нічого не залишилося, і ми ніколи не дізнаємося, що ж у ньому було”.
В архівах Європи і досі зберігаються великі колекції зашифрованих історичних текстів. Вони можуть містити шпигунські повідомлення, політичні інтриги або навіть просто приватне листування, яке його автори з будь-яких причин воліли приховати від сторонніх очей.
Частину з них можна відносно легко систематизувати і віднести до конкретних історичних періодів, особливо за наявності супутніх документів, інші ж просто неможливо прив’язати ні до конкретних людей, ні до конкретного часу, якщо їх попередньо не розшифрувати.
Для цього потрібно їх по-перше, знайти, по-друге, оцифрувати, по-третє, розгадати їх коди та по-четверте, – проаналізувати результати. Саме з цією метою і створено за участю європейських університетів проєкт Decrypt та вебсайт Cryptiana. В них працюють головним чином волонтери, які займаються у вільний час розшифруванням історичних документів.
Троє з них – криптограф Джордж Ласрі, піаніст і професор музики Норберт Бірманн і фізик Сатоші Томокіо виявили листи Марії Стюарт, які вважалися зниклими, і змогли їх розшифрувати.
Листи виявили в архівах Національної бібліотеки Франції, де з якихось причин потрапили до однієї папки з італійськими документами першої половини XVI століття.
„Ми очікували, що зашифровані документи будуть італійською мовою, тому що так було зазначено в каталозі, але потім під час роботи ми почали виділяти окремі французькі слова, наприклад, „ma liberté” (моє звільнення), – розповів Ласрі в інтерв’ю BBC. – Граматика вказувала на те, що листи писала жінка, потім ми розшифрували слова „mon fils” (мій син), з чого зробили висновок, що йдеться про якусь жінку, яка перебуває в полоні, і у якої є син”.
„Ми тоді подумали: „Божевілля якесь, не може ж це бути Марія Стюарт?”, але далі нам попалося ім’я Френсіса Волсінгема, який був головою шпигунської служби Єлизавети I, тому ми й дійшли висновку, що листи писала саме вона” – додав доктор Ласрі.
Більшість листів адресовані Мішелю де Кастельно, сеньйору де ля Мовісьєру, який був французьким послом у Лондоні з 1575 по 1585 рік, саме тоді, коли колишня королева шотландців сиділа в Англії під вартою.
Зв’язки Марії з Францією були набагато глибшими, ніж з Англією, попри те, що вона могла по праву претендувати на англійську корону. Її матір’ю була Марія де Гіз, вона ж Марія Лотарінгська, з однієї з найвпливовіших і найзнатніших родин Франції, а першим чоловіком – французький король. Не дивно, що вона писала французькою і розраховувала на допомогу своєї другої батьківщини.
У Британському національному архіві зберігається понад сотня шифрів, якими в той чи інший час користувалася і Марія Стюарт, і її союзники, і її вороги.
Багато з них розшифрував Джон Сомер, шифрувальник на службі у Волсінгема. Інші – вилучені в її кімнаті після провалу змови Бабінгтона (спроба за підтримки Іспанії вбити Єлизавету та посадити Марію на її місце).
Однак шифр, з яким зіткнулася команда Ласрі, раніше не зустрічався. Точніше зустрічалися якісь його елементи, але в повному вигляді криптографи з ним не стикалися.
Найпростіший шифр, який широко використовується ще з античних часів, полягає в заміні однієї літери алфавіту на іншу. Розібратися з ним не надто складно, враховуючи, що в кожній мові є літери, які часто повторюються, і літери, що зустрічаються набагато рідше.
В англійській мові, наприклад, найпоширенішими літерами є „e” та „t”. Навіть у докомп’ютерні часи розшифрувати такі тексти було не надто складною справою, хоча вона й вимагала ретельної арифметики.
Більш складною є так звана омофонічна заміна, коли кожна буква може бути замінена декількома буквами, що виключає розшифровку шляхом простого підрахунку.
Спочатку криптографи думали, що стикнулися саме з таким кодом. Але все виявилося дещо складнішим. Деякі символи супроводжувалися діакритичними знаками (знаки над або під літерами, які можуть повністю або частково змінювати їхнє звучання. Наприклад, у листах Марії Стюарт простий хрест „+” означав латинську букву „p”, тоді як хрест із поставленою праворуч точкою ставав буквосполученням „EN”.
Крім того, поряд із простою заміною в шифрі траплялися знаки, які означали дублювання попередньої літери, що представляють усталене буквосполучення, як-от „QUE”, або що показують, що попередній знак слід проігнорувати, тому що він поставлений тільки для того, щоб збентежити потенційного розшифровувача. У документах, над якими працювала команда Ласрі, таким сигналом був знак оклику.
На цьому тлі зустрічаються і символи, які позначали конкретних людей. Один із них стояв перед словами „mon beau-frere” (мій дівер, брат чоловіка). Залишалося з’ясувати, який саме. Першим чоловіком Марії був дофін, а згодом і король Франції Франциск II. Він мав трьох братів. Старший став королем Карлом IX, який до цього моменту вже помер, середній – був французьким королем Генріхом III, а молодший, герцог Анжуйський, саме в цей час сватався до Єлизавети I, до речі, єдиний з претендентів на руку англійської королеви, особисто прибув до її подвір’я.
Оскільки Марія перебувала в Англії, а згадка дівера передувала словами „це стосується майбутнього візиту …”, дослідники зробили висновок, що йдеться саме про нього.
Про що писала королева?
З 57 розшифрованих листів 54 було адресовано Мішелю де Кастельно. Вони були написані в той період, коли Марія перебувала в замках графа Шрусбері та під його ж, скажімо так, опікою.
Хоча її перебування в його володіннях все одно було ув’язненням, їхні стосунки були не такі вже й погані. Більше того, за деякими свідченнями, граф у неї закохався, що зовсім не сподобалося графині, яка відкрито звинуватила чоловіка в інтимному зв’язку з його підопічною, хоча швидше за все до цього справа все-таки не дійшла.
Хоч там як, але якийсь ступінь свободи в неї все одно був.
Багато часу, проведеного в неволі, Марії дозволялося писати і отримувати листи. Але вся її офіційна кореспонденція проходила через того найголовнішого королівського шпигуна, Волсінгема, і іноді доходила до адресатів з великим запізненням.
Таким чином, листи йшли як по відкритому, так і по таємному каналах зв’язків. Велика частина їх присвячена дотриманню секретності. За словами самої Марії, у відкритому листуванні вона „ніколи не писала нічого такого, що б не могли прочитати навіть її найлютіші вороги”.
У той час, до якого належить листування, Єлизаветі було 45 років, а герцогу Анжуйському, братові короля Франції – всього 23. Невідомо, що насправді думала старіюча королева, але вона знала, що це її останній шанс обзавестися потомством, та й листи між ними були досить ніжними, що, зрозуміло, не є стовідсотковою гарантією ніжних почуттів.
При цьому багато істориків вважають, що Єлизавета, попри те, що молодий француз їй подобався, відмовилася від ідеї вийти за нього заміж, бо її радники просто зубами скреготіли від перспективи побачити поряд із королевою католика та ще й француза.
Марія ж, хоча на словах і люто протестувала проти звинувачень у тому, що вона виступає проти цього союзу, насправді кілька разів попередила Кастельно, що англійцям вірити не можна, і що їхньою єдиною метою є ослаблення Франції та бажання поквитатися з іспанцями. Тому вони, мовляв, і вмовляють герцога Анжуйського напасти на іспанців у Фландрії, яка тоді була під їхньою владою.
Після того, як ця кампанія обернулася повним розгромом, а сам герцог ледь-ледь ноги живим забрав, Марія написала, що, мовляв, вона ж попереджала з самого початку, що так і буде і запропонувала свою допомогу в тому, щоб свого дівера та іспанців помирити.
Des chercheurs de l'Inrap @bournemouthuni@CNRS et @UBO_UnivBrest viennent de mettre en évidence la plus ancienne carte en Europe, datant de l'âge du Bronze ancien. La recherche porte sur la dalle gravée de Saint-Bélec (Leuhan, Finistère) et paraît dans le bulletin de @SPF_Infos. pic.twitter.com/ZTbSDDUF2C
[Vient de paraître dans le #BulletinDeLaSPF] La carte et le territoire : la dalle gravée du Bronze ancien de Saint-Bélec (Leuhan, Finistère), par Clément Nicolas et al. pic.twitter.com/HbI1xSKeZ6
— Société préhistorique française (@SPF_Infos) April 6, 2021
Поблизу північно-західного узбережжя Франції виявлено уламки кораблів, що затонули під час правління короля Франції Людовика XIV. Побутові предмети, знайдені в уламках кораблів, можуть дати уявлення про тогочасне життя на борту суден.
Cette poulie, équipée d’un réa en bois, a été retrouvée avec son cordage d’estrope encore en place.
Згідно із заявою міністерства культури Франції, оприлюдненою в п’ятницю, на узбережжі Нормандії в районі Сен-Вааст-ла-Уг (Saint-Vaast-la-Hougue), були виявлені три кораблі, що належали до флоту французького короля Людовика XIV (1638-1715) і затонули у битві біля Ла-Уга проти Англії в травні 1692 року.
Уламки були фактично виявлені за допомогою магнітометра ще в 1990 році дайвером Крістіаном Кардіном, який також знайшов залишки деревини під час своїх наступних занурень. Він повідомив про побачене ним владі, але офіційний експертний висновок про знахідки оприлюднили лише зараз, – повідомило французьке управління підводної археології DRASSM.
Згідно з офіційним звітом експертів, уламки корабля були виявлені в різних станах, один із них «значно зруйнований». Дерев’яні компоненти цього корабля дуже пошкоджені, тому розслідування затонулого судна необхідно провести в терміновому порядку. Інші два лінкори збереглися в хорошому стані, але під однометровим шаром бруду, тому до них важко дістатися.
Вчені сподіваються, що відкриття дасть нові відомості про суднобудування за часів короля Людовика XIV, крім того, побутові предмети, знайдені в уламках корабля, можуть дати уявлення про тогочасне життя на борту.
[type] => post [excerpt] => Поблизу північно-західного узбережжя Франції виявлено уламки кораблів, що затонули під час правління короля Франції Людовика XIV. Побутові предмети, знайдені в уламках кораблів, можуть дати уявлення про тогочасне життя на борту суден. [autID] => 8 [date] => Array ( [created] => 1661949600 [modified] => 1661944730 ) [title] => У Франції знайшли уламки кораблів, що належали до флоту Людовіка XIV [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=3503&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 3481 [uk] => 3503 ) [trid] => kri2709 [aut] => ir4ik5 [lang] => uk [image_id] => 3482 [image] => Array ( [id] => 3482 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2022/08/44987730-6c52304d5b52519c95e29460d5520ef4-wm.jpg [original_lng] => 329395 [original_w] => 1108 [original_h] => 624 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2022/08/44987730-6c52304d5b52519c95e29460d5520ef4-wm-150x150.jpg [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2022/08/44987730-6c52304d5b52519c95e29460d5520ef4-wm-300x169.jpg [width] => 300 [height] => 169 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2022/08/44987730-6c52304d5b52519c95e29460d5520ef4-wm-768x433.jpg [width] => 768 [height] => 433 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2022/08/44987730-6c52304d5b52519c95e29460d5520ef4-wm-1024x577.jpg [width] => 1024 [height] => 577 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2022/08/44987730-6c52304d5b52519c95e29460d5520ef4-wm.jpg [width] => 1108 [height] => 624 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2022/08/44987730-6c52304d5b52519c95e29460d5520ef4-wm.jpg [width] => 1108 [height] => 624 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2022/08/44987730-6c52304d5b52519c95e29460d5520ef4-wm.jpg [width] => 1108 [height] => 624 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [views_count] => 2753 [_thumbnail_id] => 3482 [_edit_lock] => 1661933930:8 [_edit_last] => 8 [_oembed_d8c2528f00c2aeacbf6253df1679f4a4] =>
Des chercheurs de l'Inrap @bournemouthuni@CNRS et @UBO_UnivBrest viennent de mettre en évidence la plus ancienne carte en Europe, datant de l'âge du Bronze ancien. La recherche porte sur la dalle gravée de Saint-Bélec (Leuhan, Finistère) et paraît dans le bulletin de @SPF_Infos. pic.twitter.com/ZTbSDDUF2C
[Vient de paraître dans le #BulletinDeLaSPF] La carte et le territoire : la dalle gravée du Bronze ancien de Saint-Bélec (Leuhan, Finistère), par Clément Nicolas et al. pic.twitter.com/HbI1xSKeZ6
— Société préhistorique française (@SPF_Infos) April 6, 2021
У Франції дослідники могли знайти карту із зображенням найдавнішого відомого району Європи, викарбувану на кам’яній плиті. Зображення на камені віком 4000 років лежало в підвалі замку довгий час, перш ніж дослідники знайшли її знову. Позначення на плиті демонструють серйозні картографічні знання, – пише веб-сайт Університету Борнмута.
На думку вчених французького національного центру наукових досліджень, – Археологічного інституту Інрап, Університету Західної Бретані та Університету Борнмута, – що вивчають гравюри кам’яної плити розміром 2 на 1,5 метра, шматок каменю – це ніщо більше, ніж карта бронзового віку, що відображає карту місцевості в західній Бретані. Археологи вважають, що ця кам’яна плита насправді є найстарішою на сьогоднішній день картою Європи, на якій зображена визначена територія.
Des chercheurs de l'Inrap @bournemouthuni@CNRS et @UBO_UnivBrest viennent de mettre en évidence la plus ancienne carte en Europe, datant de l'âge du Bronze ancien. La recherche porte sur la dalle gravée de Saint-Bélec (Leuhan, Finistère) et paraît dans le bulletin de @SPF_Infos. pic.twitter.com/ZTbSDDUF2C
Знахідка відома під назвою плита Сен-Белек (Saint-Bélec) і датується раннім бронзовим століттям між 1900 роком до н.е. і 1650 роком до н.е. Спочатку плиту в 1900 році у Фіністере, західна Бретань, виявив археолог Поль дю Шательє під час розкопок стародавнього могильника, – передає інформаційний портал BBC.
Потім знахідка була забута на ціле століття, і десятки років зберігалася під ровом у домі дю Шательє, замку Кернуз. Археологи, що досліджували плиту, знайшли її в 2014 році в підвалі замку, і розгадуючи знаки та лінії, вигравірувані на кам’яній плиті, вони зрозуміли, що ті зображують карту.
В результаті аналізу вчені прийшли до висновку, що на поверхні каменю є численні елементи, за своїми характеристиками відповідають елементам раніше знайдених доісторичних карт. З’єднані лініями мотиви, що повторюються, кажуть дослідники, зображують частину графства Фіністер. Дослідження цього відкриття було опубліковане в бюлетені Французького доісторичного товариства. Подальше вивчення плити довело, що топографія цієї карти була навмисно виконана тривимірною. Було встановлено, що на карті зображена долина річки Оді, причому кілька вигравіруваних ліній, ймовірно, зображують річкову мережу. На карті показана територія навколо ділянки річки довжиною понад 20 кілометрів з точністю близько 80 відсотків.
Один з авторів дослідження, дослідник з Університету Борнмута Клемент Ніколас, каже що карта могла бути використана для позначення певної території.
„В той час вона (карта) могла бути підтвердженням права власності меншого князя чи короля на територію”, – зазначив Ніколас.
„Ми схильні недооцінювати географічні знання минулих суспільств. Ця кам’яна плита також важлива, оскільки вона демонструє картографічні знання тої епохи”, – підкреслив вчений.
[Vient de paraître dans le #BulletinDeLaSPF] La carte et le territoire : la dalle gravée du Bronze ancien de Saint-Bélec (Leuhan, Finistère), par Clément Nicolas et al. pic.twitter.com/HbI1xSKeZ6
— Société préhistorique française (@SPF_Infos) April 6, 2021
[type] => post [excerpt] => У Франції дослідники могли знайти карту із зображенням найдавнішого відомого району Європи, викарбувану на кам’яній плиті. Зображення на камені віком 4000 років лежало в підвалі замку довгий час, перш ніж дослідники знайшли її знову [autID] => 8 [date] => Array ( [created] => 1618080000 [modified] => 1618061912 ) [title] => Знайдена у Франції величезна кам'яна плита може бути найстарішою 3D-картою Європи [url] => https://history.karpat.in.ua/?p=2063&lang=uk [status] => publish [translations] => Array ( [hu] => 2048 [uk] => 2063 ) [trid] => kri2709 [aut] => ir4ik5 [lang] => uk [image_id] => 2054 [image] => Array ( [id] => 2054 [original] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/04/terkep.jpg [original_lng] => 68097 [original_w] => 800 [original_h] => 370 [sizes] => Array ( [thumbnail] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/04/terkep-150x150.jpg [width] => 150 [height] => 150 ) [medium] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/04/terkep-300x139.jpg [width] => 300 [height] => 139 ) [medium_large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/04/terkep-768x355.jpg [width] => 768 [height] => 355 ) [large] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/04/terkep.jpg [width] => 800 [height] => 370 ) [1536x1536] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/04/terkep.jpg [width] => 800 [height] => 370 ) [2048x2048] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/04/terkep.jpg [width] => 800 [height] => 370 ) [full] => Array ( [url] => https://history.karpat.in.ua/wp-content/uploads/2021/04/terkep.jpg [width] => 800 [height] => 370 ) ) ) [video] => [comments_count] => 0 [domain] => Array ( [hid] => history [color] => brown [title] => Історія ) [views_count] => 5740 [_thumbnail_id] => 2054 [_edit_lock] => 1618051113:8 [_oembed_d8c2528f00c2aeacbf6253df1679f4a4] =>
Des chercheurs de l'Inrap @bournemouthuni@CNRS et @UBO_UnivBrest viennent de mettre en évidence la plus ancienne carte en Europe, datant de l'âge du Bronze ancien. La recherche porte sur la dalle gravée de Saint-Bélec (Leuhan, Finistère) et paraît dans le bulletin de @SPF_Infos. pic.twitter.com/ZTbSDDUF2C
[Vient de paraître dans le #BulletinDeLaSPF] La carte et le territoire : la dalle gravée du Bronze ancien de Saint-Bélec (Leuhan, Finistère), par Clément Nicolas et al. pic.twitter.com/HbI1xSKeZ6
— Société préhistorique française (@SPF_Infos) April 6, 2021
